Символічним є збіг двох подій – Європейського року вмінь та навичок, який розпочався 9 травня 2023 року, та річниці останніх змін законодавства, що регулює Національну систему кваліфікацій України.
17 червня минулого року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій» № 2179-IX. Цей закон було прийнято в умовах війни, тож він мав відобразити та врахувати специфіку життя України у надзвичайно складних умовах. Чи вдалося це?
Як видно з назви закону, він не має на меті комплексне регулювання Національної системи кваліфікацій і початково спрямований на врегулювання окремих аспектів її функціонування. А шкода, бо багато експертів як в Україні, так і за її межами наголошують на необхідності системного регулювання Національної системи кваліфікацій, у першу чергу на законодавчому рівні. Лише в цьому випадку ми могли б говорити про цілісність регулювання Національної системи кваліфікацій, включаючи, зокрема, формування державної політики у сфері розвитку кваліфікацій та визначення уповноваженого за її реалізацію орган влади.
Менш з тим, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій» має на меті декілька завдань, зокрема:
Вочевидь, що наявне в Україні визначення кваліфікацій та їх номенклатура не є остаточними. Останні два роки експертною спільнотою обговорюється можливість введення мікрокваліфікацій. Європейський Союз та Європейський фонд освіти опублікували відповідні рекомендації та практичні керівництва щодо розроблення та функціонування мікрокваліфікацій, тож завдання введення мікрокваліфікацій у нормативне поле України та їх співвіднесення з наявною парадигмою кваліфікацій України є питанням найближчого часу.
Методика розроблення професійних стандартів та порядок їх розроблення були оновлені на початку 2023 року, і наразі важко говорити про ефективність нововведень. Утім, використання професійних стандартів у тарифній системі оплати праці доводить свою неефективність.
У більшості країн світу оплата праці визначається саме професійною кваліфікацією робітника. Оскільки професійний стандарт за визначенням не має тарифних розрядів, а є лише основою для відповідних професійних кваліфікацій, то спроба «прив’язати» професійні стандарти до тарифної системи оплати праці не є життєздатною.
Сучасні системи оплати праці вимагають заміни старих кваліфікаційних характеристик на професійні кваліфікації, які відображають досягнення науко-технічного прогресу. Відсутність методичних та інших рекомендацій з цього приводу тільки загострює цю ситуацію, оскільки кваліфікаційні характеристики в силу їх моральної застарілості та невідповідності сучасним виробничим процесам та обладнанню з цим завданням ефективно також не справляються.
Внесені зміни до функцій та завдань Національного агентства кваліфікацій також не покращили ситуацію у сфері державного регулювання Національної системи кваліфікацій. Сьогодні в Україні немає органу, відповідального за формування та реалізацію державної політики у сфері Національної системи кваліфікацій, як немає й самої державної політики.
Положення двох центральних органів виконавчої влади – Міністерства економіки України та Міністерства освіти і науки України – представники яких наразі присутні у складі Національного агентства кваліфікацій, не містять жодного положення щодо формування державної політики у сфері розвитку Національної системи кваліфікацій.
Повноваження Національного агентства кваліфікацій обмежуються координацією діяльності заінтересованих сторін у сфері кваліфікацій, що, звичайно, не є аналогом ані формування, ані реалізації державної політики у сфері кваліфікацій. Таким чином, змушений констатувати відсутність належного правового регулювання цієї важливої для економіки та євроінтеграції України сфери.
Функціонування системи підтвердження результатів навчання, здобутих поза межами формальної освіти, в Україні наразі активно розвивається за рахунок спрощеної процедури утворення та акредитації кваліфікаційних центрів.
Швидке підтвердження наявного кваліфікаційного рівня заявника та надання можливості працевлаштування, що є безперечним пріоритетом в умовах воєнного часу, на жаль, супроводжується занадто формальним ставленням Національного агентства кваліфікацій щодо перевірки спроможності кваліфікаційних центрів підтверджувати відповідні кваліфікації.
Мова йде про практичну відсутність контролю за комплектами оцінювальних матеріалів, які фактично і є основою для визначення наявного кваліфікаційного рівня заявника.
На жаль, чинне законодавство жодним чином не сприяє забезпеченню контролю за якістю таких матеріалів, обмежуючи повноваження Національного агентства кваліфікацій виключно перевіркою наявності хоча б одного зразка контрольно-оцінювальних матеріалів для проведення одного оцінювання результатів навчання за кожною професійною кваліфікацією, заявленою на акредитацію.
Рік з моменту прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій» жодним чином не позначився на процесі утворення нових галузевих рад з розроблення професійних стандартів чи активізації діяльності наявних, що змушує визнати недієвість зазначених норм.
Можливо, це пов’язано із воєнним часом та негативними процесами в економіці та суспільстві України, спричиненими агресією росії стосовно України, хоча практика реалізації інших положень, що містяться у зазначеному законі, свідчить, що у випадку наявності зацікавлених суб’єктів окремі аспекти Національної системи кваліфікацій діють і активно використовуються.
Таким чином, змушений констатувати, що якісних змін у Національній системі кваліфікацій небагато. Безперечно, слід відзначити проведену самосертифікацію Національної рамки кваліфікацій, форуми, присвячені розвитку людського капіталу і проведені у непростих 2021 та 2022 роках, участь Національного агентства у Європейському році вмінь та навичок.
Утім, невирішення основних системних питань функціонування та подальшого розвитку Національної системи кваліфікацій ускладнить її подальшу інтеграцію до родини систем кваліфікацій країн-членів ЄС та її гармонізацію з європейською стандартизованою системою кваліфікацій та занять.
Родіон Колишко, директор Інституту професійних кваліфікацій.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 22.06.2023