За роки незалежності мовна політика в Україні, на жаль, сприяє моделюванню і, до певної міри, навіть провокуванню таких соціолінгвістичних ситуацій, у яких українська мова не лише не може вповні реалізовувати весь свій потенціал як державна мова, а й надалі, всупереч конституційній нормі, продовжує бути об’єктом політичних спекуляцій та потужної інформаційної кампанії щодо її дискредитації як з боку доморощених урядовців і політиканів, так і прошених і непрошених наїзників, йдеться в заяві.
Зокрема, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки №243 від 26 березня 2010 року були внесені зміни до Умов прийому, що понизили статус тесту з української мови та літератури, а також зробили можливим для абітурієнтів не складати вступних випробувань з інших дисциплін українською мовою.
Іншим міністерським наказом №259 від 29.03.2010 року державний іспит з української мови для фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста та бакалавра було замінено на звичайний іспит із метою нібито "оптимізувати фінансові витрати вищих навчальних закладів".
Постановою Кабінету Міністрів України №507 від 23 червня 2010 р., яка змінює порядок присвоєння вчених звань, зруйновано мотивацію написання україномовних підручників для вищої школи, зазначає Вакарчук.
Черговою ілюстрацією продовження такої мовної політики є Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №642 "Про внесення змін до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів", яка відмінила норму про обов’язковий екзамен з української мови за професійним спрямуванням при вступі до аспірантури та складання кандидатського іспиту з української мови для здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Якщо навести історичні паралелі, то як це не парадоксально, але Постанова Кабінету Міністрів від 28 липня 2010 року за своїм змістом і бюрократичною риторикою нагадує сумнозвісні Валуєвський циркуляр і Емський указ. Зміни, що вносяться до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів викладені у восьми пунктах, із них – у семи пунктах ці зміни сформульовано так: "слова "української мови (за професійним спрямуванням)" виключити". Чи урядовці, котрі читали і подавали проект Постанови на затвердження Кабінетом Міністрів, не вжахнулися від такого суцільного "виключення" української мови з академічного вжитку, чи робили це з якимось особливим завзяттям? Адже цей документ такий суголосний із Емським указом, що рясніє словосполученнями "Воспретить в Империи печатание", "Воспретить публичные чтения", "запретить газету" тощо.
Чи вартувало так швидко і без жодного обґрунтування, без будь-якого обговорення вносити зміни в Постанову №254, яку 2 березня 2010 року затвердив попередній Кабінет Міністрів? Обов’язковий екзамен з української мови (за професійним спрямуванням) при вступі до аспірантури та складання кандидатського іспиту з української мови для здобуття наукового ступеня кандидата наук – це не українське відкриття.
Рішення попереднього Уряду мало на меті поступово, починаючи з нинішнього студентського покоління, досягти якісного прориву в підвищенні мовної академічної культури майбутніх науковців і викладачів, бо досі велика частина професорсько-викладацького складу навіть провідних вищих навчальних закладів України не приховує труднощів, які має під час читання лекцій українською мовою, не кажучи вже про необхідність розвитку академічної Інтернет-мережі, видання україномовних наукових і науково-популярних журналів, електронних підручників нового покоління.
В Україні зараз, як ніколи раніше за всі роки її незалежності, зростає мовна асиметрія науково-інформаційних джерел, наукової та навчальної літератури на користь російської.
Іспит з української мови (за професійним спрямуванням) до аспірантури мав очевидну місію – зробити освітньо-науковий ландшафт в Україні на дев’ятнадцятому році її незалежності саме україномовним, як і личить суверенній соборній державі. І ця місія не є нездійсненною. Вона передусім покликана змінити деформовану мовну картину наукового світу в Україні, а водночас нормалізувати мовний клімат і атмосферу у вищих навчальних закладах та наукових інституціях України.
Українському Уряду не повинно бути байдуже, яке мовне обличчя має сьогодні українська освіта та наука. І саме тому урядовці та політики не можуть виявляти демонстративної ойкофобії до всього українського, зокрема щодо української мови, бо це безперспективно з погляду політичної доцільності та безвідповідально перед українською державою і суспільством, наголосив І.Вакарчук.
Як повідомлялося раніше, Кабінет Міністрів України скасував обов’язковий іспит з української мови при вступі до аспірантури та для отримання ступеня кандидата наук.
Нагадаємо, що Іван Вакарчук очолював Міністерство освіти і науки з грудня 2007 року до березня 2010 року.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 04.08.2010