І нехай я здавав не ЗНО, а вступний, і не хімію, а математику, все одно головне в іншому: сьогодні для кожного з цих молодих людей дуже і дуже важливий день.
Зареєструвавшись громадським спостерігачем за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання, поспішаю на свій перший іспит. А що я сам пам’ятаю зі шкільного курсу хімії? Буває органічна та неорганічна... C2H5OH... Самі лише уривки. Але нічого – моя роль сьогодні не перевіряти, не підказувати, а спостерігати за дотриманням процедур ЗНО.
Ранок – чудовий, сонячний. У подвір’ї школи (пункту тестування) безпечно граються школярі. Цим ще зарано думати про ЗНО – мабуть що клас 1-й, максимум 2-й. А от біля входу чекають майбутні абітурієнти. Їх не багато поки що, ще рано. Дехто спілкується, хтось читає підручник з хімії. "Перед смертью не надышишься!", - зауважує цьогорічна випускниця Тетяна. Вона хоче стати лікарем, скоріше за все педіатром, і у своїх знаннях більш-менш впевнена. Тетяна вважає, що на цій роботі головне не боятися крові, а все інше додасться. Бажаю їй успіху і проходжу всередину, реєструватись.
Знайомлюсь з відповідальним за пункт тестування, це директор школи, в приміщенні якої зробили пункт тестування, та з уповноваженою особою від Центру оцінювання якості освіти. Приємні такі люди – веселі, сподіваюсь і працювати з ними буде легко.
Зареєструвавшись, йду перевіряти приміщення та аудиторії , адже всі кімнати окрім необхідних для тестування мають бути зачинені та опломбовані. По коридорах бігає заступник відповідального – вирішує останні організаційні питання. Чи на всіх дошках є необхідні написи, чи у всіх є бейджи, чи достатньо табличок і таке інше. Та в цілому все гаразд, підготувались добре, час впускати дітей, які вже вистроїлись у довжелезну чергу до пункту тестування.
Деякі батьки стоять у черзі поруч зі своїми дітьми. Їх пильний погляд завершується лише коли дитина проходить контроль на вході. Як не дивно ніхто не спізнився. Але й без ексцесів не обійшлось. Одна дівчина замість паспорта взяла учнівський квиток. Пропускати її в такому разі заборонено. Дівчина - в сльози. Це й не дивно, ситуація дійсно не з приємних: тепер їй доведеться чекати наступного року. І хоча відповідальний і намагається її трохи заспокоїти, та допомогти ніяк не може. Буквально в останню мить прилетіла мати з паспортом доньки. Якби вона приїхала на хвилину пізніше, дитину до пункту вже б не пустили. Та все минулося, сподіваюсь ці нервування не завадили їй добре написати тест.
Всі завдання знаходяться в опечатаному сейфі відповідального, в спеціальному контейнері. Кімната з сейфом здивувала. Таке враження, що знаходишся у військовому штабі. Скрізь макети та плакати на тему другої світової війни і атмосфера наче ми не зошити з завданнями ЗНО з цього сейфу дістаємо, а секретні документи зі схемами та планами розташування стратегічних об’єктів. Тільки коли розпочали розподіляти сек’юр-паки (спеціальні пакети з завданнями) між інструкторами, я знову опинився у загальноосвітній школі. Адже інструктори - це звичайні вчителі, які одразу чимось нагадали мені моїх власних вчителів з моєї рідної школи... І чим вони тільки схожі?
І от я в аудиторії, і знов відчувається напруження. На партах необхідний мінімум, мати при собі будь-які електронні пристрої, включаючи калькулятори та мобільні телефони суворо заборонено.
П’ятнадцять пар очей сконцентровані на інструкторі і намагаються не пропустити жодного його слова. Скоріше за все, вони все це чули в школі, але не для того вони стільки готувались до цього тесту, щоб не скласти його через якусь дрібничку.
На інструктажі для громадських спостерігачів нам розповідали про випадок, коли учаснику тестування анулювали результат через те, що його мобільний задзвонив у кишені за двадцять хвилин до завершення тесту. І навіть якщо він ним не користувався, правила він все ж таки порушив. Мав залишити свій мобільний у спеціально відведеному місці для особистих речей.
Після перших десяти хвилин від початку тесту напруження поступово почало спадати. Звично зашелестіли зошити з більш-менш знайомими завданнями та питаннями. Почався спокійний робочий процес, ніхто нікому не заважає, не допомагає. Інколи піднімається рука з уточнюючим запитанням, підводяться до стелі очі, наче намагаються прочитати там заховану у глибинах пам’яті відповідь, нервово постукують пальці по парті.
Якщо і були ті хто сподівався списати, гадаю вони швидко ці сподівання залишили. Аудиторія – це невеличкий шкільний клас, в якому знаходяться два інструктори, також можуть бути присутніми незалежні спостерігачі, учні сидять по одному за партою. Моє місце спостерігача знаходиться позаду аудиторії і з нього всіх видно як на долоні. У коридорах на кожному поверсі також знаходиться персонал, який відслідковує спроби скористатися мобільним телефоном. Сьогодні таких спроб у цьому пункті зареєстровано не було.
Хоча на тест було відведено дві з половиною години, першого учасника, який з ним впорався, я побачив у коридорі вже після першої години від початку. Хлопець чесно зізнався, що не дуже впевнений у своїх результатах, він намагався навмання обрати правильну відповідь, якщо її не знав. В більшості учасників, до яких я звернувся після тесту, склалося враження, що тест досить складний, не дивлячись на те, що вони ретельно готувалися. Та все одно вони були досить впевненими в успішних результатах і сподівалися тільки на краще. Поступово всі аудиторії спорожніли і учасники повернулись у звичний для них світ до друзів та батьків чекати на свої результати.
В цілому моє перше враження від ЗНО позитивне. Організація на досить високому рівні. Людей в класі небагато, повітря добре провітрюється. Зовсім по іншому все виглядало на моїх вступних до КПІ, де в аудиторії знаходилось більше ста абітурієнтів, а в черзі для подачі документів довелось стояти два дні.
Навіть останній інцидент не зіпсував мого враження. Один з вчителів випадково зіпсував сек’юр-пак з відповідями учасників тестування, і його не можна було належним чином закрити для відправки до центру оцінювання. Довелось писати пояснювальну записку та пакувати відповіді у паперовий пакет для кореспонденції. Але при цьому доклали всіх належних заходів для запобігання відкриттю пакунка. Відповідальний за пункт тестування та представник центру оцінювання поставили на ньому свої печатки, пакет додатково проклеїли скотчем. Його помістили разом з іншими до контейнеру та відправили до центру оцінювання.
Залишається побажати йому якнайшвидше дістатися до пункту призначення, а учасникам зовнішнього оцінювання та їхнім батькам – гарних результатів.
Автор: Юрій Бульба
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 16.05.2012