Довіра та уважність в українській школі

Нещодавно в рамках навчання на програмі з освітнього менеджменту та лідерства в університеті м. Сент-Клауд, Міннесота (США) я завершила дослідження довіри та уважності в українських державних школах між вчителем та колегами, батьками, директором. Хочеться озвучити результати для загалу, адже вони видаються важливими і актуальними в контексті реформ та трансформацій, які зараз відбуваються в Україні, а також запропонувати деякі рекомендації та пропозиції, які можуть допомогти вчителям та директорам у пошуку відповіді на зазначені в результатах виклики. Отже, із 1565 відповідей, які вдалося отримати, можна виділити наступні:

1. У стосунках між вчителем та колегами:

• 61% вчителів погоджуються, що в колективі враховується думка кожного перед прийняттям рішення. Проте зазначають, що часто між колегами є недовіра, заздрість та закритість, що підсилює ізольованість в роботі та стримує вчителів від обміну практиками у класі та спільного дизайну уроків чи проектів.
• 57% вчителів не погоджуються із тезою, що вчителі запрошують колег до себе на уроки для зворотного зв’язку та професійного розвитку, хоча 84% погодилися, що обговорення із колегами допомагають їм впроваджувати зміни. Варто зазначити, що саме практика зворотного зв’язку вважається однією із найбільш дієвих для професійного розвитку вчителя.
• 43% вчителів зазначили, що лише деякі колеги намагаються втілювати нові ідеї, 24% - близько половини, 26% -всі.

2. У стосунках між вчителем та директором:

• 54% погоджуються, що директор готовий визнати свої помилки перед вчителями. Проте зазначають, що директору потрібно змінювати підхід до управління та використовувати більш демократичний підхід, залучаючи вчителів до прийняття рішень, довіряючи вчителям та підтримуючи.
• 68% вчителів погодилися, що можуть розраховувати на підтримку директора, проте у відповідях на розширені питання зазначають, що директори часто непрозоро розподіляють ресурси між вчителями, не довіряють вчителю та його експертизі та більше контролюють, аніж делегують.
• 57% стверджують, що довіряють своєму директорові, натомість 43% зазначають, що ця довіра незначна чи часткова. Деякі відповіді були доволі радикальні і підкреслювали, що директори повинні змінитися чи навіть мають бути звільнені.

3. У відносинах між вчителем та учнями:

• 64% учасників не погодилися із тезою, що на учнів можна покластися у виконанні їхніх шкільних і навчальних обов’язків.
• лише 55% погодилися, що учні у їхній школі розумні.
• 68% вчителів вважають, що учні їх поважають. Хоча у відкритих питаннях повідомляють, що поваги та довіри до вчителя недостатньо від усіх зацікавлених сторін у школі, включно з учнями.

4. У відносинах між вчителем та батьками:

• 59% вважають, що можуть покластися на підтримку батьків, проте лише 49% погоджуються, що батьки – надійні партнери школи.
• 52% погоджуються, що довіряють батькам. Проте на питання «Якою мірою вчителі довіряють батькам?» 59% освітян відповідають, що взагалі не довіряють або довірять мало.
• У відкритих питаннях учасники зазначають, що батьки – найскладніший партнер у школі, оскільки часто перекладають на вчителів виховання дітей і не залучаються до роботи школи.

Загалом вчителі не демонструють певної сталої позиції чи думки щодо взаємодії у школі з колегами, батьками та учнями. Більшість відповідей знаходиться на межі між «погоджуюся» і «не погоджуюся». Це показує те, що практика довіри, співпраці та залучення вчителів у роботу школи потребує покращення. Довіра є основою формування стосунків і уможливлює уважність, яка на рівні організації проявляється у здатності обговорювати помилки та приймати відповідальність за помилки; здатності шукати кращі рішення та відмовлятися від того, що не працює; здатності безперервно змінюватися і витримувати напругу змін.

На рівні школи, вчителів та директора підсилення довіри та зростання уважності колег передбачає, перш за все, роботу над собою та безперервний професійний розвиток. З чого можна було б почати?

Для директора:

• Проаналізуйте свій підхід до лідерства та трансформуйте підходи, які не працюють. Для цього можна почати зі статей на тему лідерства. Також вийшла українською книга Джима Коллінза «Від хорошого до великого», яка вже давно стала світовим бестселером та пропонує інший підхід до визначення та розуміння лідерства як такого.
• Подивіться на школу як на організацію, яка має безперервно навчатися та подумайте, яка роль у цьому процесі директорська і які умови для навчання вчителів мають бути створені на рівні школи. Для цього можна почати з інструкції «Як школи стають організаціями, які навчаються?».
• Подумайте над форматами зворотного зв’язку на Вашу роботу від колег, учнів та батьків. У цьому може допомогти Google або ж Ваші колеги-директори, які мають такий досвід, або ж розпочніть із цієї статті.

Для вчителя:

• Для якіснішого аналізу, куди рухається школа, чого не вистачає в роботі із директором, батьками, учнями, вчителями; що потребує покращення чи від чого треба відмовитися, варто посилювати навички критичного мислення. В Україні є ряд онлайн-курсів з критичного мислення, які можуть в цьому допомогти, зокрема «Наука повсякденного мислення» або «Критичне мислення для освітян» на платформі Prometheus.
• На думку дослідників організаційного розвитку, довіра базується на доволі простих, на перший погляд, характеристиках у відносинах: доброзичливість, передбачуваність у поведінці, компетентності, відвертості та відкритості. Проте наше радянське минуле та нестача довіри у суспільстві часто ускладнюють вияв саме цих, здавалося б, найпростіших характеристик. Тому почати варто з розвитку емпатії до інших та розуміння власних емоцій і поведінки. Для цього чудово підходить ресурс Empatia.pro, який пропонує поради для розвитку емоційного інтелекту, ненасильницької комунікації, а також пропонує навчальні можливості.
• Вивчайте нові підходи та практики. Чудові приклади нових методик для уроків чи рекомендацій для вчителів доступні на сайті Центру інноваційної освіти «Про.Світ», Osvitoria Media.
• Аналізуйте власні думки, мислення та сприйняття ситуацій та процесів у школі. Ця стаття може допомогти почати з деяких базових питань та формувати культуру аналізу і рефлексії.

На рівні школи:

• Навчайтеся разом! Вже цієї осені у команд шкіл буде така можливість – програма з організаційного розвитку «Школа 3.0» поширюється усієї Україною. Деталі процесу подачі та відбору – за посиланням.
• Вчіться говорити про помилки з колегами та директором, приймати помилки свої та інших. Ініціюйте інтерактивні формати нарад, де Вам вдасться відійти від презентацій, показових розмов чи доповідей. Натомість у центрі буде обговорення викликів в роботі, ідей проектів та уроків, необхідних змін. Більше про це у статті «Важливі зміни маленькими кроками: з чого почати?»
• Зміни – складні. Тому попереду непростий шлях. Читайте статті про складність змін, щоб підтримувати бойовий дух, як-от ось ця.

На жаль, універсальних рецептів немає. Банальна і часто повторювана порада «почати із себе» залишається найбільш актуальною і корисною. Тому попереду багато індивідуальної роботи кожного учасника освітнього процесу, яка допоможе творити якісно інші школи, базовані на довірі та співпраці, де у фокусі справді потреби учня та його розвиток. Кожен є джерелом змін.

Юлія Василів, співзасновниця Центру інноваційної освіти «Про.Світ».

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 16.07.2018