Яким має бути сучасний учень? До якого ідеалу має прагнути вчитель-словесник у своїй навчально-виховній роботі? Усі предмети навчального плану, кожний своїми засобами, збагачують учнів, формують їхні почуття та переконання. Але література належить до тих предметів, які мають найбільший виховний вплив
Мистецтво благотворно впливає лише на тих, хто його розуміє та глибоко відчуває. Наш обов'язок - навчити учнів розуміти й любити прекрасне, відкрити їхні душі назустріч благотворному впливу мистецтва. Вимога виховувати в дітей сприйняття мистецтва не нова. Її знала й методика минулих часів, але сьогодні кожний викладач ще з більшою відповідальністю має розвивати в молоді благородні людські якості засобами художньої літератури.
Уроки словесника мають давати молоді радість і натхнення. Як цього досягти? Насамперед через розкриття багатства та краси мистецтва слова. А звідси висновок: необхідно вчити дітей читати. Ідеться не про елементарну техніку читання, а про вміння заглибитись у твір, осягнути глибину його змісту, захопитись його красою. Іноді викладач зводить нанівець емоційність сприймання дітьми прочитаного. Так, програма спрямовує увагу на ту чи іншу сторону виучуваного твору. Учні мають усвідомити, зрозуміти всі аспекти творів. Але не обов'язково, щоб вони заучували наведені формулювання напам'ять, як математичні правила чи фізичні закони. І зовсім неприпустимо, щоб це робилось у відриві від художнього тексту. Хай учні прочитають твір, замисляться над зображеним у ньому життям, відгукнуться на хвилювання письменника. Тоді вони самі скажуть, які явища життя відображені у творі, які думки в ньому висловлені.
Нашим завданням є навчити дітей сприймати й осмислювати художній твір як вид мистецтва. А цього не можна зробити без захоплення, без радісного відчуття краси, без сердечного хвилювання, яке би передалось і дітям. Читання покликане дати дітям гедоністичну насолоду, радувати та хвилювати їх. Отже, на заняттях літератури має зайняти належне місце виразне читання уривків поетичних і прозових творів, що особливо сподобались і найбільш варті ідейно-естетичної характеристики твору. На заняттях із літератури має звучати художнє слово, яке читається напам'ять. І тут зразком буде викладач. Чим більше знає він напам'ять художніх творів, тим вище цінують учні його уроки.
Емоційність мусить подружити дітей з літературою та допомогти засвоїти багатства духовної культури. Проте одних емоцій мало. Почуття стає змістовним і глибоким, коли воно освітлене свідомістю. Так і при сприйманні літературного твору. Хай учні не тільки віддаються почуттям, а й думають над твором, замислюються над зображеними в ньому явищами життя, порівнюють, співставляють, роблять висновки про те, що та як зображено у творі. Слід окреслити основні лінії вивчення художнього твору.
Художня література відтворює життя в образах. Із цього ми мусимо виходити, обмірковуючи методику аналізу літературного твору. Художній образ має дві протилежні та разом із тим взаємозумовлені сторони: конкретність, тобто живе відтворення у формах самого життя, й узагальнення. Перша сторона літературного образу сприймається нами безпосередньо. Читаючи, ми уявляємо людей, про яких пише автор, милуємось картинами природи, спостерігаємо, ніби очевидці, зображені у творі події. Друга - розкривається через міркування, роздумування над прочитаним. Під час повноцінного творчого читання обидві сторони художнього образу сприймаються нами нероздільно. У такій діалектичній єдності і треба аналізувати літературний образ. Тільки за такої умови досягається повнота емоційно-естетичного виховного впливу мистецтва.
Під час реалізації виховних завдань неабияку роль відіграє також інтерес до особи письменника. Молодь виховують не тільки емоційно сприйняті художні образи, а й біографії їх творців. Сміливість ідей, проголошених митцями, благородство їх поглядів, патріотичні почуття - усе це захоплюючий приклад для сучасного покоління.
Автор: Н. Овсієнко
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 05.03.2008