Відхилення у поведінці проблемного підлітка як наслідок негативного виховного впливу його сім'ї

Організовуючи діагностичну роботу з особистісного розвитку і виховання проблемного підлітка, вчителі, класні керівники, шкільні психологи спрямовують педагогічну діяльність на вияв ситуацій жорстокого поводження і попередження насильства на ранніх етапах

Одним з методів діагностики рівня поширення насильства серед однолітків може слугувати анонімне анкетне опитування учнів, яке дозволить отримати інформацію про наявність і форми його прояву. Подаємо текст анкети, використаний для подібного опитування.

Стать:

• чоловіча;
• жіноча.

У якому класі ти вчишся?

Із якими почуттями ти зазвичай йдеш у школу?

• із задоволенням, гарним настроєм;
• без задоволення, із байдужістю;
• із поганим настроєм.

Чи приймав ти участь у бійках? Чи бувало так, що били тебе? Якщо так, то з ким?

• із однолітками в школі;
• із однолітками на вулиці;
• із старшими учнями у школі;
• із старшими хлопцями на вулиці;
• з іншими людьми;
• такого не було.

Чи бувало так, щоби хто-небудь принижував тебе, ображав, погрожував, знущався?

• так, однолітки в школі;
• так, однолітки на вулиці;
• так, старші учні в школі;
• так, старші хлопці на вулиці;
• так, інші люди;
• ні, такого не було.

Чи бувало так, щоб у тебе відбирали речі, гроші, вимагали принести що-небудь із дому?

• так, бувало;
• ні, не бувало.

Якщо таке відбувалося, як ти вчиняв у такому випадку?

• розповідав батькам;
• розповідав старшому брату (сестрі);
• розповідав другу, подрузі;
• розповідав педагогу;
• намагався захистити себе, бився;
• нікому не розповідав, віддавав те, що вимагали;
• такого не бувало.

Якщо встановлено особу школяра, який практикує насильницькі дії стосовно інших підлітків, необхідно, перш за все, прискіпливо перевіряти наявні факти, визначити причини цих вчинків, встановити чим вони були викликані, як поводили себе "агресор" і "жертва", чому дії "агресора" були спрямовані саме на цю "жертву". Якщо насильницькі дії підлітка були викликані особистими причинами (розлучення батьків, смерть близької людини, власні фізичні недоліки), необхідно організувати обговорення такого випадку з однолітками і однокласниками. Не акцентуючи увагу не конкретному учневі, необхідно обговорити випадки асоціальної поведінки як результат душевної невлаштованості підлітка з проблемної сім'ї. Треба закликати оточуючих бути більш делікатними стосовно один одного, співчувати чужому горю.

Формуванню відхилень у поведінці підлітків із проблемних сімей значною мірою сприяють різноманітні стресові ситуації в їхньому житті. Це можуть бути:

• розлучення батьків, їхня зайнятість своїми особистими проблемами (асоціальна поведінка підлітка як реакція на емоційну неувагу батьків);
• смерть близької людини: асоціальна поведінка як протест на втрату значущої особи;
• народження дитини, переключення уваги батьків на малюка (асоціальна поведінка як прояв ревнощів);
• різноманітні форми насильства щодо підлітка в родині, тобто приниження, словесні образи, нехтування його потребами (асоціальна поведінка як компенсаторний механізм, насильство у формі відповіді).

Відхилення у поведінці підлітків із проблемних сімей може бути викликана крос-культурними причинами:

• низька духовна культура, обмежене середовище для проведення дозвілля;
• невміння знайти справу до душі;
• низька комунікабельність, нездатність до конструктивного спілкування з однолітками, іншими людьми;
• емоційна нерозвиненість;
• невміння використовувати вербальну форму для доказів своєї правоти, безпосередній перехід до агресивних проявів у поведінці.

Формування відхилень у поведінці підлітків із проблемних сімей може бути наслідком психофізіологічних особливостей, а також результатом помилок у сімейному вихованні. Зарубіжні дослідження агресивної поведінки підлітків чітко фіксують її зв'язок з особливостями виховної ідеології в батьківській родині. За даними американських психологів, підлітки із зовнішньо благополучних сімей, які скоїли правопорушення, як правило, мали батьків, які схвалювали агресію в поведінці своїх дітей стосовно однолітків; або батьків, які раніше були засуджені за насильницькі дії.

Непедагогічні виховні принципи батьків формують особистість підлітка, який звик до відчуття своєї влади в родині і який переносить цю установку на однолітків. Звичка підлітка досягати своєї мети будь-якою ціною, сформована у взаєминах з батьками, може в середовищі однолітків реалізовуватися в насильницькій формі. Такі підлітки, як правило, об'єднуються у неформальні групи і обирають лідера, який силовим шляхом (залякуванням, шантажем) утримує однолітків в цьому співтоваристві.

Основоположним принципом у роботі педагога з проблемним підлітком є тісний контакт з його родиною. При цьому вчителям, класним керівникам, шкільним психологам необхідно проявляти максимум терплячості щодо способу життя проблемної сім'ї та виховним недолікам. Батькам такого підлітка має надаватися конструктивна допомога, а не протидія та критичні зауваження. Необхідно сприймати як даність рольові взаємини в проблемній сім'ї і кордони, що встановились між поколіннями, навіть у випадках повної незгоди з ними.

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 10.09.2007