Болонський процес: інтеграція та демократизація

Європейська інтеграція для України в культурно-цивілізаційному аспекті - це входження до єдиної сім'ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій. Як свідомий суспільний вибір перспектива європейської інтеграції - це вагомий стимул успіху економічної та політичної трансформації, що означає перехід до відкритого демократичного суспільства.

Болонський процес - це низка або сукупність заходів європейських державних установ (на рівні міністерств освіти), університетів, міждержавних і громадських організацій, які мають відношення до вищої освіти, спрямованих на досягнення цілей, сформульованих у Болонській декларації (Bologna, 19.06.1999).

Болонський процес має свою передісторію, в якій можна виділити три основні етапи:

• прийняття Великої Хартії університетів - Magna Charta Universitatum (Bologna, 18.09.1988);
• прийняття Ліссабонської Конвенції про визначення кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (Lisboa, 11.04.1997);
• прийняття Сорбонської декларації про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти (Paris, 25.05.1998).

У Болонській декларації застосовується теза про створення або заснування європейського простору вищої освіти. Слід відзначити, що в передостанньому абзаці декларації мова вже йде про консолідацію європейського простору вищої освіти. Об'єктивне існування такого простору вже зараз навряд чи в когось викликає сумніви. Кажучи про створення європейського простору вищої освіти різних європейських країн треба мати на увазі, сприяння мобільності студентів і викладачів, європейській співпраці в галузі вищої освіти, у першу чергу з точки зору підвищення якості освіти. Про це свідчать конкретні цілі, сформульовані в декларації. Цілі, проголошені в декларації, не дають жодних підстав уважати Болонський процес рухом до уніфікації освітніх систем і методів організації навчального процесу.

Офіційні документи, що були прийняті на регулярних конференціях міністрів освіти європейських країн (Прага, 2001 р., Берлін, 2003 р.), містять аналіз ходу виконання зобов'язань, зазначених у декларації 1999 р., та уточнюють основні положення процесу на базі досвіду, набутого за роки, що минули після попередньої зустрічі, а також формулюють нові завдання на найближчий та довготривалий періоди.

Етапне значення має Конференція керівників університетів і представницьких організацій європейських вищих закладів освіти в м. Саламанка (Іспанія), де було підтверджено підтримку європейськими вищими навчальними закладами основних принципів Болонської декларації та проголошено про створення Європейської асоціації університетів - EUA (Salamanca, 29-30.03. 2001).

Отже, можна визначити основні завдання та принципи створення зони європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу):

• уведення двоциклового навчання;
• запровадження кредитної системи;
• формування системи контролю якості освіти;
• розширення мобільності студентів і викладачів;
• забезпечення працевлаштуванням випускників і привабливості європейської системи освіти.

Болонська декларація висуває завдання домогтись того, щоб учені ступені мали відповідати європейському ринку праці, а отже, були свідоцтвом кваліфікації при працевлаштуванні в галузі діяльності, за якою здобута освіта. Класифікація ступенів і кваліфікацій має важливе значення, тому що їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці в межах конкретної країни.

Щодо України, починаючи з 2003 року, Міністерство освіти і науки України зробило ряд енергійних кроків, після яких рішення про входження України до Болонського процесу було проголошено Указом президента від 17 лютого 2004 р. Крокуючи до європейського простору вищої освіти, слід осмислити не тільки Magna Charta Universitatum (невеликий за обсягом документ, що проголошує фундаментальні принципи, «які зараз і завжди повинні бути основою призначення університетів»), а й основоположні документи Болонського процесу. Сьогодні уявлення широкого загалу працівників вищої освіти про Болонський процес формується на базі видань. У цих виданнях поряд з аналізом Болонського процесу наведено переклади його основних офіційних документів. Ці публікації дозволили в найкоротші терміни донести до працівників системи вищої освіти основні ідеї Болонського процесу.

Сьогодні зв'язки України з Європейським Союзом мають неабияке значення. Адже тепер Україна має спільний кордон з ЄС і статус країни-сусідки. Надзвичайно важливі вони і для освітянської та наукової сфери в житті українського суспільства. Водночас освіта й наука України мають давні та глибокі міжнародні, зокрема європейські, зв'язки.

Міністерство освіти і науки України разом з іншими закладами співпрацює з Європейським Союзом у рамках Програми трансєвропейського співробітництва в галузі вищої освіти.

Нова політика сусідства є доповненням до відносин між Україною та Європейським Союзом, установлених Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

Союз інвестував у процес реформування національної вищої освіти понад 35 мільйонів євро. Усього здійснено 126 проектів у сорока вищих навчальних закладах. Починаючи з 2003 року в українських університетах працює ще чотирнадцять проектів. За дев'ять років реалізації Програми на конкурс було подано близько 500 заяв на проекти, які охоплювали понад тисячу вищих навчальних закладів України та країн-членів Євросоюзу.

Міністерство розглядає можливість участі України в таких спільних програмах і проектах ЄС, як «Сократес» - європейська програма освіти, спрямована на розвиток Європейського виміру та підвищення якості освіти шляхом заохочення співробітництва між країнами-учасницями; «Леонардо да Вінчі» - програма у сфері професійної освіти та підвищення кваліфікації.

Велику увагу Міністерство освіти і науки приділяє також проведенню громадських читань із проблем європейської інтеграції, оскільки вважається, що активна участь громадян України є головною передумовою прискорення євроінтеграційних процесів.

Автор: Я. Катюк

Освіта.ua
01.03.2008