Відомий філософський закон взаємопереходу кількісних і якісних змін діє незалежно від наших уподобань і політичних поглядів. Стрімке розширення за останні десятиліття інформаційного поля, що оточує людину, спричинило появу постіндустріального інформаційного суспільства. І система освіти, попри відомий консерватизм, мусить реагувати на виклики часу. Щоби зрозуміти, що іноді доведеться відмовлятись від речей, до яких звикали століттями, достатньо ознайомитися з результатами досліджень, опублікованих у статті «Навчання за допомогою лекцій неефективне, кажуть учені».
«Перевернене навчання» – це форма активного навчання, яка дозволяє «перевернути» звичний процес навчання таким чином: домашнім завданням для учнів є перегляд відповідних відеофрагментів з навчальним матеріалом наступного(!) уроку, учні самостійно проходять теоретичний матеріал, а у класі час використовується на виконання практичних завдань.
«Перевернений клас» – це така педагогічна модель, в якій типова подача лекцій і організація домашніх завдань міняються місцями. Учні дивляться вдома короткі відеолекції, у той час як у класі відводиться час на виконання вправ, обговорення проектів і дискусії. Відеолекції часто розглядаються як ключовий компонент у «переверненому» підході, вони створюються викладачем і розміщуються в Інтернеті.
Авторами технології «Перевернене навчання» вважаються вчителі хімії Аарон Самс і Джонатан Бергманн (США). У 2008 році вони стали записувати відеоролики зі своїми лекціями та пропонувати їх своїм учням для домашнього опрацювання. У своїй книзі «Перевернене навчання, або як достукатися до кожного учня на уроці» вони розповідають про особливості цієї технології та її можливості.
У 2010 році Clintondale High School у м. Детройті, США, стала першою «переверненою школою», яка повністю перейшла на принцип «переверненого навчання».
Однак автори вказують на труднощі впровадження цієї технології: великий обсяг технічної підготовчої роботи; залежність від технічного оснащення школи й учнів.
Ідея «переверненого навчання» перекликається з тим, що вже багато років просуває в інформатиці творча група вчителів «Аспект»: попереднє ознайомлення учнів удома з новим навчальним матеріалом за підручником, а на уроці – короткий розбір проблемних моментів, закріплення теоретичних знань і вироблення практичних навичок. Оцінювання засвоєння нового матеріалу проводиться в кінці того ж самого уроку(!) за допомогою виконання завдань у робочому зошиті, комп’ютерного тестування тощо. У майбутньому, за умови забезпечення учням рівного доступу до комп’ютерів у позаурочний час (наприклад, після реалізації програми «Один учень – один комп’ютер»), залишиться зробити один крок – замінити підручник пакетом мультимедійних матеріалів для домашнього використання.
Програми, рекомендовані для використання МОН України, як правило, дуже насичені навчальним матеріалом і передбачають вивчення інформатики протягом однієї години на тиждень. Традиційними засобами класичної педагогіки досягти засвоєння такого обсягу матеріалу учнями та ще і сформувати стійкі практичні навички за відведений час неможливо.
Для виконання насичених діючих програм інформатики доводиться шукати шляхи інтенсифікації проведення уроків. Пропоноване «перевернене навчання», зокрема, передбачає відмову від таких неефективних в умовах обмеженого часу прийомів: виступи учнів біля дошки, фронтальне опитування, диктування конспектів, перегляд тривалих навчальних фільмів і презентацій тощо. Натомість запроваджуються елементи педагогіки співробітництва: учитель виступає скоріше в ролі колеги й консультанта. Учні опановують навчальний матеріал, значною мірою за допомогою самонавчання, що сприяє розвитку пізнавальної активності та самостійності.
Основними елементами запропонованої методики є:
Використання робочого зошита має такі переваги:
Загальна оцінка виставляється вчителем у спеціальному полі як сума балів, одержаних за виконання завдань. Оцінюється лише те, що виконано та записано учнем у зошит або збережено на комп’ютері у власній папці!
Зрозуміло, що використання лише підручників і робочих зошитів не є повною концепцією «переверненого навчання». Але такий підхід з попереднім переглядом удома нового матеріалу в підручнику поки що є найбільше реальним в умовах української школи. Маємо надію, що й використання відеороликів в Інтернеті згодом стане в нас таким же звичним для вчителів і доступним для учнів, як і використання робочих зошитів і підручників зараз.
У контексті «переверненого навчання» постає питання: як зацікавити дітей вивчати матеріал на випередження вдома, коли і звичайні домашні завдання учні виконують не завжди якісно. Мабуть, єдиний спосіб вирішення цієї проблеми полягає в тому, що відеоуроки, відеолекції чи підручники, які використовуються в даній методиці, повинні бути цікавими, насиченими та зрозумілими не лише вчителю, а і школяреві. Роль підручника в сучасному світі суттєво змінилася. Підручник в ідеалі повинен не тільки містити фактичний матеріал майбутнього уроку, який, до речі, можна знайти будь-де в Інтернеті, а саме бути цікавим і зрозумілим, відповідати віковим особливостям сприйняття інформації учнями, ураховувати міжпредметні зв’язки!
Часто-густо шкільні підручники пишуться вузькими спеціалістами без консультацій із дитячими психологами, а також без урахування рівня навчальних досягнень учнів у інших предметах, починаючи зі швидкості читання й закінчуючи математикою, фізикою, мовами, літературою, історією тощо. Якщо шкільні підручники не враховуватимуть усього переліченого, то їх роль і корисність з розвитком доступності до мережі Інтернет у школах зійдуть нанівець, бо навчання за такими «підручниками», особливо за «переверненою» методикою, мало чим відрізнятиметься від навчання за матеріалами, самостійно знайденими учнями на різноманітних Інтернет-ресурсах.
Навіть з урахуванням обмежених технічних можливостей сучасної української освіти методика «переверненого навчання» інформатики впроваджена у школах різних регіонів України й у більшості випадків дає хороші результати засвоєння учнями нових знань і навичок. Вивчається можливість її використання при вивченні інших предметів.
Олександр Пилипчук, Василь Ластовецький, Євген Шестопалов для Освіта.ua
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 02.09.2014