Аналіз зарубіжної літератури показує, що становлення поняття "ключові компетенції" пов'язане з розумінням їх як свого роду індикаторів, які визначають готовність учня або випускника школи, вищого навчального закладу до життя та професії
Водночас у тлумаченні понять «компетентність», «ключові компетенції» й дотепер немає одностайності, тому що не дійшли згоди вчені.
Узагалі вважають, що створення умов у навчанні для набуття необхідних компетенцій протягом життя сприятиме конкурентоспроможності на ринку праці, ключові компетенції можуть сприяти участі в демократичних засадах суспільства.
Досить широкими є програми, спрямовані на розвиток освіти впродовж життя:
Для подолання розбіжностей у визначенні наведених вище понять розроблено програму «DeSeCe». Компетентність у цій програмі визначають так: здатність бути успішним в індивідуальних і соціальних потребах, діяти та виконувати поставлені завдання. Визначено також, що не тільки школа несе відповідальність за набуття особистістю необхідних компетенцій. У цьому складному процесі на їх формування впливають сім'я, робота, мас-медіа, релігійні, культурні організації тощо.
Зараз у країнах Європи (Австрії, Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Нідерландах) склалось різне розуміння ключових компетенцій.
Розрізняють також компетенції для різних періодів життя різних вікових груп: змістовні компетенції, компетенції, що є важливими для майбутньої кар'єри, компетенції для ефективного набуття нових здібностей.
На рівні старших класів школи, крім вимог до загальних і професійних знань і вмінь, особливу увагу приділяють формуванню важливих для життя в суспільстві компетенцій: критичне мислення, здатність розв'язувати проблеми, працювати в колективі, бажати та вміти навчатись протягом життя.
Модернізація національної освіти, у тому числі загальноосвітньої й вищої школи України, спрямована на вдосконалення навчання, виховання, на розвиток самостійної, ініціативної, творчої особистості випускників шкіл і вищих навчальних закладів, на забезпечення умов входження України в міжнародний освітній простір через приєднання до Болонського процесу, на створення сучасної економіки освіти.
Запровадження в Україні 12-річної школи неминуче потребує вдосконалення навчально-виховного процесу на всіх ступенях різних навчальних закладів. Серед них старша загальноосвітня школа, яка має бути профільною, і вищий навчальний заклад стикаються з недостатнім в Україні науково-практичним, методичним досвідом у царині компетенцій.
У «Концепції профільного навчання у старшій школі» підкреслюється, що мають формуватися соціальна, комунікативна, інформаційна, технічна, технологічна компетенції учнів на допрофесійному рівні, молодь має спрямовуватися стосовно майбутньої професійної діяльності.
Аналіз наукової та методичної літератури показує, що в педагогічній практиці зараз уже накопичено деяке розуміння змісту педагогічної діяльності в умовах профільного навчання.
«Потребують вирішення протиріччя, що виникли між новими вимогами, запропонованими до педагогічної діяльності, самого вчителя як цілісної особистості, суб'єкта освітнього процесу, здатного до професійно-особистісного самовизначення й саморозвитку в культурі, конструюванні та здійсненні гуманістично спрямованих педагогічних систем і технологій, і реальним рівнем професійної компетентності вчителя, готовності вирішувати завдання школи».
Аналіз науково-методичної літератури показує розуміння й підтримку викладачами необхідності розвитку вищої освіти, їх бажання підвищити її якість.
«Постать викладача ВНЗ, його професійна компетентність, імідж, престиж, авторитет набувають винятково важливого значення в контексті соціального вмотивування принципу інноватизації суспільства.
Неабияке значення мають привабливість, відкритість, уміння «здивувати», повага до людини в розумній поєднаності з вимогливістю тощо».
Дослідження професійної компетентності потребує адекватного розуміння її сутнісних характеристик, що відбивають загальний зміст самої категорії компетентності.
На нашу думку, сутнісними характеристиками - складовими педагогічної компетентності виступають: педагогічна майстерність, комунікативне мистецтво, володіння педагогічними технологіями, інноваційна діяльність.
Можна визначити рівні компетентності педагогів у наступності профільної школи й вищого навчального закладу.
У нашому дослідженні педагогічних проблем наступності доведено, що забезпечення наступності профільної школи й вищого навчального закладу в навчально-пізнавальному процесі та здобутті в ньому старшокласниками загальноосвітньої профільної, допрофесійної підготовки, студентами - професійної підготовки формується в організаційній педагогічній діяльності учителів і викладачів й оцінюється за такими рівнями педагогічної компетентності:
У вітчизняній науковій літературі до поняття компетентності в основному включають певну сукупність знань, рівні вмінь, певний досвід їх використання.
У нашому дослідженні виділена система компонентів сутнісних характеристик професійної компетентності вчителів і викладачів у забезпеченні наступності профільної школи й вищого навчального закладу в навчально-пізнавальному процесі:
І. Певна сукупність знань учителів і викладачів у забезпеченні наступності:
1. Педагогічні закони наступності, закономірності, принципи, правила забезпечення наступності.
2. Теоретико-практична модель організації наступності, критерії її забезпечення та показники досягнення.
3. Система якісних показників наступності профільної школи й вищого навчального закладу в організаційній педагогічній діяльності вчителів і викладачів.
4. Теоретико-практична модель управління наступністю. Критерії управління, показники управління, принципи управління, специфіка педагогічного менеджменту вчителів і викладачів, інформаційне поле управління вчителями та викладачами, наступністю.
5. Моніторинг суті та змісту, діагностування рівнів, оцінювання ефективності наступності, алгоритм практичної реалізації теоретико-практичної моделі наступності. Система способів забезпечення наступності, педагогічний континуум наступності профільної школи й вищого навчального закладу, класифікація спадкоємних зв'язків у організаційно-управлінській діяльності, організаційно-управлінські механізми наступності.
6. Теоретико-практична модель неперервності та цілісності освіти в наступності профільної школи та вищого навчального закладу.
7. Особливості професійно-педагогічної діяльності вчителів і викладачів.
8. Структура педагогічної діяльності вчителів і викладачів у загально-психологічній теорії діяльності.
9. Структура знань учителя (викладача).
10. Структура знань компетентного вчителя (викладача).
11. Характеристики компетентних учителів і викладачів.
12. Особливості особистості вчителів і викладачів.
ІІ. Рівні умінь учителів і викладачів у забезпеченні наступності:
1. У реалізації комплексного, системного, інтеграційного, інноваційного підходів в організаційній педагогічній діяльності вчителів і викладачів (низький, середній, вищий від середнього, високий рівні).
2. У реалізації майстерності та виявленні творчості вчителями та викладачами (низький, середній, високий рівні).
3. У реалізації психологічної структури педагогічної діяльності вчителями та викладачами: гностичний, проектувальний, конструктивний, організаційний, комунікативний компоненти (низький, середній, високий рівні).
4. У реалізації функцій педагогічної діяльності як педагогічних дій та операцій: загальнотрудових, педагогічних (низький, середній, високий рівні).
5. У реалізації рівнів педагогічної діяльності та співвіднесених з ними вмінь (репродуктивний, адаптивний, локально-моделюючий рівні діяльності, системно-моделюючий рівень поведінки).
ІІІ. Певний досвід використання вмінь учителями та викладачами в забезпеченні наступності:
1. Рівні управління вчителями та викладачами наступністю профільної школи й вищого навчального закладу.
2. Рівні педагогічної творчості вчителів і викладачів у забезпеченні наступності профільної школи й вищого навчального закладу.
3. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу в організаційній педагогічній діяльності вчителів і викладачів.
4. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу за способами її забезпечення в педагогічній діяльності вчителів і викладачів.
5. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу за якісними показниками її забезпечення в педагогічній діяльності вчителів і викладачів.
6. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу в кількісних показниках педагогічної діяльності вчителів і викладачів.
7. Досягнення вчителів і викладачів у наступності профільної школи й вищого навчального закладу.
Автор: В. Кожевников
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 03.11.2008