Програмно-цільове планування діяльності школи

Ключові поняття: програмно-цільове планування, освітня програма, короткострокове та довгострокове планування, аналітично-прогностичні процедури стосовно планування.

Структура публікації:

1. Анотація та опис досвіду.

2. Вступ та обґрунтування проблеми.

3. Основна частина.

4. Висновки.

5. Програмно-цільові програми розвитку школи на 2006-2012 роки:

Анотація та опис досвіду

Тема. Програмно-цільове планування діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Автор. Бакал Сергій Миколайович, директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 м. Бровари Київської області, спеціаліст вищої категорії.

Технологія діяльності. Перехід до ринкової системи господарювання вимагає зростання цілеспрямованості та наукової обґрунтованості рішень. Короткострокові плани мають спиратись на довготривалі програми, які визначають стратегічні цілі навчального закладу. Складність ринкової кон'юнктури вимагає швидкого коригування планів, що є реальним у цільових освітніх програмах.

Результативність і умови ефективності. Досвід програмно-цільового планування дає можливість практично реалізувати стратегічні завдання школи на підставі використання нових технології управління; дає можливість загальноосвітньому навчальному закладу задовольнити споживачів освітніх послуг більш ефективними та продуктивними засобами, сформувати позитивний імідж традиційної школи в конкурентній боротьбі із закладами нового типу.

Вступ та обґрунтування проблеми

Особливість управління сучасною школою полягає в тому, що воно повинне забезпечувати не тільки успішне функціонування закладу, а і його якісний розвиток в умовах оновлення та демократизації суспільства.

У своїй практичній діяльності директор загальноосвітньої школи І-IІІ ступенів № 10 Сергій Миколайович Бакал на перше місце ставить забезпечення умов для органічного поєднання в управлінні закладом державних і громадських засад, організації дослідницької та пошукової діяльності, формування професійно-компетентного колективу та найповнішого розкриття педагогічних, громадських, особистісних якостей людей; створення відповідної матеріально-технічної бази; орієнтацію всіх управлінських функцій і рішень на кінцевий результат.

Центральною ланкою, серцевиною наукового управління, керівництва та контролю Сергій Миколайович визначає планування. Саме добре продумане планування дає можливість успішно здійснювати навчально-виховний процес, управління ним і контроль реалізації конкретних завдань. Ефективна, раціональна організація всього шкільного життя, якісне виконання функцій усіма учасниками навчально-виховного процесу залежать від ясності перспектив, конкретності вирішуваних задач, чіткого розподілу обов'язків і вмілої, оперативної координації роботи. Усе це можливе за наявності чітких, продуманих цільових освітніх програм, які дають можливість швидко вносити корективи, мобілізувати різноманітні ресурси для досягнення поставленої мети. Досвід програмно-цільового планування носить демократичний характер, що виявляється в залученні до участі в його етапах усіх членів педагогічного колективу, та нерозривно пов'язаний із тим, що всі заходи та рішення працюють на реалізацію поставлених завдань.

Запропонований досвід дає можливість націлити плани на конкретний результат, забезпечити чіткість і збалансованість дій, об'єднати зусилля керівників і виконавців, забезпечити послідовність і цілісність.

Основна частина

Аналіз діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів показує, що результативність навчально-виховної роботи залежить не від сумлінності та майстерності окремих педагогів, а від організованості та злагодженості в діяльності всього педагогічного колективу, цілеспрямованості, зібраності, зосередженості на вирішенні основних завдань, правильного розподілу часу. Суть управління полягає в умінні планувати результат, цілеспрямовано регулювати процес навчання та виховання, в умінні вибирати такі дії, які би забезпечували при найменших витратах сил, часу та засобів ефективність виконання поставлених завдань і досягнення мети.

Планування - це підготовчий стан кожного управлінського циклу. Розробити план - це значить передбачити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення навчально-виховної роботи та її результативності.

Обґрунтований конкретний план дій - один із показників наукової організації праці. Фактично, план роботи є стратегічною та тактичною цільовою програмою управління навчально-виховним процесом, сукупністю програмних завдань, що ставляться перед педагогічним колективом. Планування є логічним продовженням попередньої діяльності, конкретизацією завдань, які належить розв'язати, системою напрямів і конкретних дій подальшого вдосконалення педагогічного процесу.

Щоби план виконав функцію розвитку системи, переводу її в нову якість, при розробці програми директор школи Сергій Миколайович Бакал виходить із реального стану функціонування школи та враховує максимальні можливості її виконавців - членів педагогічного колективу, громадськості.

Створюючи програму, Сергій Миколайович підходить до планування майбутнього, як до розробки цілісної системи дій із чітко визначеними, зрозумілими для всіх результатами, збалансованими за ресурсним забезпеченням. Таким чином розроблені програми є нормативною моделлю спільної діяльності учасників навчально-виховного процесу, яка визначає:

вихідний стан системи (включає проблемний аналіз, що дає змогу виявити структурований і ранжируваний перелік проблем, у тому числі результатів навчально-виховного процесу й умов, які необхідно створити);
образ бажаного майбутнього стану цієї системи (припускає формування принципів, провідних ідей, за допомогою яких і будуть розв'язуватися виявлені в аналізі проблеми). Комплекс цих ідей, що мають чітку цільову та ціннісну спрямованість, визначає місію освітньої установи;
склад і структуру дій із переходу від сьогодення до майбутнього (містить у собі стратегію переходу, етапи розподілу ресурсів, формування цілей, план дій і конкретні заходи).

Ураховуючи, що будь-який заклад має певну унікальність (своєрідні інтелектуальні, організаторські, кваліфікаційні, мотиваційні, матеріальні, фінансові можливості), заснований на різній культурі різних шкіл, різних педагогів, різних дітей і керівників, програми школи № 10 є винятково творчими, індивідуальними документами. Вибір форми та змісту цільових програм зумовлюється на лише загальними педагогічними завданнями, а й економічними та соціальними особливостями розвитку школи. Головним призначенням програм Сергій Миколайович вважає допомогу в організації навчально-виховного процесу, і тому вони зручні в користуванні, є робочими, а не формальними документами. Головні запитання, на які дають відповідь програми, це:

Яким є визначений аспект діяльності закладу сьогодні?
Яким хочемо його бачити в майбутньому, яких результатів намагаємося досягти?
Як це зробити?

До програмно-цільового планування директор залучає якомога більше працівників або створює шкільну ініціативну групу, члени якої працюють над розв'язанням конкретних завдань. Підготовка програми - досить складний процес, оскільки це не просто план роботи, а значно об'ємніший за змістом, а головне, - сутністю документ.

Складаючи цільову програму, С. М. Бакал чітко усвідомлює соціальне замовлення школи, зміст державних і нормативних документів із управління освітою. На діагностичній основі глибоко аналізує роботу педагогічного колективу, вивчивши інтереси, практичні потреби всіх учасників навчально-виховного процесу.

Аналіз - одна з найважливіших ділянок роботи керівника навчального закладу, достатньо важливий чинник удосконалення навчально-виховного процесу, і тому Сергій Миколайович на ретельний аналіз не шкодує ні сил, ані часу. Кваліфікований педагогічний аналіз дає йому можливість оцінити ефективність навчально-виховного процесу, визначити фактори, які найістотніше впливають на результати навчання, виховання та розвитку, виявити причини наявних недоліків.

Проведення аналізу діяльності навчального закладу - це досить складний процес. Ефективним методом збору об'єктивної інформації для цього є метод статистичного аналізу, який Сергій Миколайович визначає головним у підготовці першого розділу програм. Уміле використання його для аналізу й узагальнення явищ шкільного життя дає об'єктивну інформацію про те, що являє собою школа в даний час.

Для педагогічного аналізу характерний цілісний, системний підхід, який забезпечує всебічну, об'єктивну оцінку діяльності школи, кожного вчителя та якостей випускника. Він виключає суб'єктивний підхід, ґрунтується на сучасних науково-педагогічних вимогах до навчально-виховного процесу. Школа володіє великим обсягом статистичних даних, на основі яких можна зробити висновки про динаміку її зростання та розвитку.

Проаналізувати весь хід навчально-виховного процесу, його організацію та результат за певний період дуже важко. Тому Сергій Миколайович визначає для аналізу основні блоки, вибирає насамперед ті, котрі найбільше впливають на досягнення мети та виконання основних завдань навчально-виховного процесу. С. М. Бакал визначає доцільними такі блоки питань.

Відомості про дітей:

Статистичні відомості про кількість дітей шкільного віку мікрорайону школи.
Статистичні відомості про кількість дітей дошкільного віку.
Відомості про стан здоров'я дітей.
Відомості про потребу й організацію харчування та медичного обслуговування школярів.
Мережа класів і контингент учнів.

Характеристика педагогічного колективу:

Кількість педагогічних працівників, їх освітній і кваліфікаційний рівень, вік, стаж роботи.
Кількість педагогічних працівників, які працюють не за фахом (з яких навчальних предметів, причини).
Присвоєння педагогічним працівникам звань.
Моральне заохочення педагогічних працівників.
Рівень інтелектуального та творчого потенціалу педагогічного колективу, здатність до творчої пошукової діяльності.
Рейтинг педагогів у педагогічному колективі, серед учнів та їхніх батьків.

Підсумки навчально-виховної роботи:

Рівень навчальних досягнень і розвитку загальнонавчальних і предметних умінь і навичок школярів (аналіз здійснюють за предметами, на основі даних, не залежних від педагога випробувань: середній бал, кількість учнів, які засвоїли навчальну програму на початковому, середньому, достатньому та високому рівнях).
Рівень мотивації навчальної діяльності школярів (динаміка рівняякості навчальних компетентностей).
Ступінь перебудови навчально-виховного процесу на засадах демократизму, гуманізму й особистісної орієнтації, використання інноваційних технологій.
Охоплення випускників 9-х класів навчанням у закладах, які дають повну загальну середню освіту.
Вступ випускників 11-х класів до ВНЗ: ІІІ-IV та І-IІ рівнів акредитації.
Відомості про учнів, нагороджених похвальними листами, випускників 11-х класів, нагороджених медалями та похвальними грамотами, випускників 9-х класів, які отримали свідоцтва з відзнакою.
Ступінь розвитку пізнавальних інтересів і творчих здібностей учнів у інтелектуальній, художньо-естетичній, трудовій та інших видах діяльності.
Система роботи з обдарованими дітьми.
Стан фізкультурно-оздоровчої роботи у школі.
Рівень вихованості та морально-естетичного розвитку випускників.
Система виховної, позакласної та позашкільної роботи. Організація дозвілля.
Упущення та недоліки в роботі, їх причини.

Відомості про традиції, освітні та культурні досягнення:

Традиції школи.
Участь і успіхи учнів школи в олімпіадах, конкурсах, турнірах, змаганнях тощо.

Управління навчальним закладом:

Структура управління школою.
Аналіз змісту системи управління, основних технологій і методів керівництва.

У другому розділі програм у школі планують такі питання.

Визначають освітні цілі, напрями, завдання та загальну стратегію освіти.

Однією з основних причин низької результативності в управлінні освітою є невміння керівника розробити систему цілей. Цілеспрямованість є ознакою діяльності Сергія Миколайовича Бакала. Вона притаманна його управлінському почерку.

Вихідними для визначення освітніх цілей є відомості про те, яких результатів очікує від школи оточуючий соціум. При цьому Сергій Миколайович пам'ятає, що стратегічною ціллю будь-якого навчального закладу є здоров'я та фізичний розвиток дітей.

Формулюючи цілі, С. М. Бакал виходить із аналізу досягнутих результатів, порівняння результатів діяльності школи з освітніми стандартами (досягнення освітніх стандартів - обов'язок кожної школи незалежно від її типу); результатів вивчення соціальних потреб, які часто змінюються; рекомендації органів управління освітою (ураховуються, але не є єдиним джерелом визначення освітніх цілей, оскільки школа має і свою внутрішню мету).

Цілі освітніх програм сформульовані не як ідеї, а як бажані результати позитивних змін у освіті.

Школа має свою специфіку, що неодмінно позначається на розробці завдань, які стоять перед нею та загальній стратегії розвитку. При цьому чітко визначається місце школи в загальній системі освіти міста.

Проектують рівень і характер виконання соціального замовлення на освіту, вихованість і розвиток.

Соціальне замовлення держави на освіту визначається:

потребою суспільства мати у своєму складі всебічно розвинену особистість;
необхідністю забезпечення всіх соціально-економічних сфер висококваліфікованими фахівцями;
особливою увагою до розвитку творчих здібностей і талантів кожної людини відповідно до її нахилів та інтересів, що повинно сприяти розвиткові соціальної активності людей, а отже, і росту інтелектуального потенціалу суспільства.

Соціальним замовленням середньої школи є надати молоді якісну повну середню освіту та виховати фізично здорового, морально зрілого випускника, здатного до самовизначення в житті.

Проектують підвищення освітнього та кваліфікаційного рівня педагогічних інноваційних технологій, акцентуючи увагу на:

Прогнозованій потребі в педагогічних кадрах (за предметами).
Перспективному плані.
Проходженні курсової перепідготовки.
Проведенні атестації педагогічних працівників.
Підвищенні освітнього рівня.
Науково-методичних проблемах, над якими буде працювати навчальний заклад. Розробці тематики засідань педагогічних рад із реалізації науково-методичних проблем.
Перспективах організації внутрішкільної методичної роботи (структура, конференції, творчі звіти, вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду, організація роботи з наставництва, обмін досвідом роботи кращих учителів школи тощо).
Проектоване впровадження інноваційних технологій.

Проектують забезпечення умов для навчання та виховання школярів, а саме:

Заходи зі зміцнення навчально-матеріальної бази закладу.
Заходи із забезпечення санітарно-гігієнічних умов навчання та виховання школярів, зміцнення здоров'я та збереження життя учасників навчально-виховного процесу.
Організація гарячого харчування.
Організація методичного обслуговування.
Фінансово-господарська діяльність (використання бюджетнихкоштів, залучення додаткових коштів).

Проектують організацію навчально-виховного процесу, режиму життєдіяльності, використання нових навчальних програм:

Гармонійне поєднання навчання та виховання.
Реалізація особистісно зорієнтованого підходу до навчання та виховання.
Упровадження в навчально-виховний процес інноваційних технологій.
Задоволення потреб сім'ї та суспільства в повноцінному фізичному, психологічному й освітньому розвиткові учнів.

Проектують управлінську діяльність:

Прогнозують структуру управління навчальним закладом.
Прогнозують заходи із переходу від державної до державно-громадської форми управління навчальним закладом.
Організаційно-педагогічні заходи у формуванні органів батьківського й учнівського самоврядування в навчальному закладі.
Перспективний план здійснення внутрішньошкільного контролю.
Систему спільної роботи з батьками, громадськими організаціями, підприємствами, спонсорами тощо.
Керівництво впровадженням цільових освітніх програм.

Цільові програми школи мають таку структуру:

стислий опис проблеми;
вихідні науково-теоретичні положення забезпечення розвитку школи чи окремого аспекту її діяльності;
визначення генеральної мети;
формулювання системи завдань, поставлених перед виконавцями;
перелік показників, що характеризують успішність досягнення мети;
перелік виконавців, заходів, термінів їх проведення;
опис заходів регулювання та коригування виконання програми.

При розробці цільової програми враховуються такі чинники:

мета діяльності школи;
місце школи в освітній мережі міста;
основні підходи до управління структурними компонентами школи;
вплив учасників навчально-виховного процесу на функціонування та розвиток закладу освіти;
перспектива розвитку школи;
переваги використовуваної в закладі моделі управління над іншими можливими моделями;
застосовувані у школі форми та методи управління.

При розробці цільових програм Сергій Миколайович дотримується загальновизнаних принципів планування:

гуманізму - у центрі програми людина, особистість, а не набір певних заходів;
демократизації - активізація участі всіх суб'єктів освітнього процесу;
науковості, аналітичності;
системного підходу;
перспективності, спрямованості на кінцевий результат;
послідовності - логічного взаємозв'язку всіх етапів реалізації програми;
ритмічності - рівномірного розподілу справ протягом зазначеного терміну реалізації;
конкретності;
реальності;
динамічності - змінності під впливом зовнішніх і внутрішніх умов;
головної ланки - вибору пріорітетних завдань.

Цільові програми розробляються таким чином, щоб уникнути таких недоліків:

відсутності системного підходу (всі етапи реалізації програми являють цілісну систему);
слабкої аналітичної основи (аналіз є аналізом, а не переліком проведених заходів і статистичних даних);
відсутності зв'язків - між аналізом стану та результатом навчально-виховної діяльності та поставленими завданнями; між завданнями та планом діяльності закладу;
неконкретності заходів, нерівномірного розподілу заходів між виконавцями та за термінами;
високої щільності заходів, планування нереальних справ;
незбалансованості заходів у керівній і виконавчій підсистемах;
відсутності контролю, самоконтролю, регулювання та корекції;
відсутності збалансованості завдань програми та планів діяльності вищих органів управління за змістом чи терміном.

Ураховуючи зазначене вище, головними критеріями оптимальності цільових програм С. М. Бакал визначає:

суспільну значимість цілей і задач, визначених програмою;
аналітичність розробки програми;
єдність цілей програми та засобів їх діяльності;
реальність планів.

Освітні цільові програми дають можливість динамічно оновлювати змістовні, організаційно-управлінські аспекти; методи та форми діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу; сприяють не імітаційному, а реальному дослідницькому пошуку оптимальних шляхів становлення та розвитку 12-річної школи.

Висновки

Використання програмно-цільового планування діяльності навчального закладу дає можливість соціально зорієнтувати навчально-виховний процес, а саме:

задовольняти освітні потреби згідно з гуманістичними засадами суспільства;
здійснювати постійний пошук нових способів задоволення освітніх потреб, ураховувати їх змінюваність, упроваджувати інновації;
відмовитися від освітніх програм, які суперечать інтересам споживачів;
розробляти та впроваджувати освітні програми, які враховують інтереси самого навчального закладу та є корисними для соціального розвитку регіону.

Отже, програмно-цільове планування діяльності загальноосвітнього навчального закладу - це один із напрямків управління, який ураховує потреби та запити всіх учасників навчально-виховного процесу.

Споживачам освітніх послуг - учням і батькам - воно потрібне для того, щоби:

розширити можливості задоволення духовних, соціальних, особистісних потреб;
отримати якісні освітні послуги, нові знання;
свідомо здійснювати вибір навчального закладу.

Учителям, педагогічним працівникам для того, щоби:

використати більш широкі можливості для самореалізації;
працювати з кращим результатом;
мати можливість отримати додаткову оплату праці.

Керівникам навчального закладу для того, щоби:

визначити нову стратегію управління школою в умовах ринкових відносин;
забезпечити умови розвитку педагогічної системи школи;
управляти більш ефективно матеріальними, фінансовими та людськими ресурсами.

Рекомендації

Глобалізація, зміна технологій, перехід до інформаційного суспільства зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації освітньої галузі. Актуальним завданням є постійне оновлення змісту освіти й організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, сучасних науково-технічних досягнень, ринкових засад економіки.

Досвід роботи директора СЗШ І-IІІ ступенів № 10 дає можливість чітко планувати діяльність закладу. Розроблені програми спрямовані на здійснення освітньої політики та реалізації положень Концептуально-програмного проекту розвитку освіти м. Бровари в 2005-2012 рр. Вони є зручним інструментом, за допомогою якого керівник передає, а виконавець отримує інформацію про конкретні дії з їх реалізації.

Такий підхід до планування діяльності дає можливість розбудувати нову школу на наукових засадах; дозволяє зробити процес розвитку школи усвідомленим і впорядкованим, ефективно перевірити досягнуті результати, виявити та посилити ті його складові, які на максимальному рівні відповідали би запитам учнів, їх батьків. Управління освіти Броварської міської ради вважає за доцільне популяризацію досвіду С. М. Бакала.

Автор: В. Онищенко

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 06.06.2006