Проблема наступності між ступенями освіти стала особливо актуальною на сучасному етапі у зв'язку з переходом на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання. Адже зміст кожної освітньої галузі впроваджується поетапно - початкова, основна, старша школа
Для кожного етапу розроблено базовий навчальний план, Державний стандарт і програми. Однак без вирішення проблем наступності при відборі змісту, організаційних форм і методів навчання може бути порушена цілісність шкільної освіти.
Багато фахівців - психологів і педагогів в Україні та інших країнах - уважають, що саме від способу розв'язання цієї проблеми значною мірою залежить доля всієї середньої освіти.
В урядових документах, які стосуються питань навчання та виховання підростаючого покоління, у рішеннях колегії МОН України, у різних наукових і методичних джерелах наступність розглядається як основна передумова безперервної освіти.
Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. передбачається, що «державна політика з неперервної освіти здійснюється з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти впродовж життя, соціально-економічних, технологічних і соціокультурних змін».
Безперервність освіти реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян для можливого переходу на подальші ступені.
«При переході від одного ступеня до іншого вдосконалюються функціональні механізми психіки, типологічні властивості особистості набувають яскраво вираженої індивідуальності, формується індивідуальний стиль діяльності. Тобто наступність у становленні особистості виявляється в динаміці особистості, а саме: змін властивостей, якостей учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності...».
Метою даної статті є виявити, як причини дезадаптації учнів до навчання на кожному етапі та намітити шляхи подолання проблем перехідного періоду можуть бути викликані двома групами причин - недоліками в навчанні учнів дошкільної й початкової ланки та порушеннями у сфері спілкування. Ці причини тісно взаємопов'язані. На підставі результатів діагностики, яку практикуємо в дошкільних закладах і школах, з'ясувалося, що готовність дитини дошкільного віку до школи та молодшого школяра до переходу в середню ланку навчання визначають три взаємопов'язаних компоненти: фізична готовність, інтелектуальна готовність, розумовий розвиток і розвиток мовлення. Не менш значущою є психологічна готовність учня та вчителя до тих труднощів, які неминуче виникають у період адаптації.
Обговорення цих проблем призвело до висновку про необхідність кардинальних змін у системі початкової освіти. Треба відразу підняти дитину на новий ступінь у пізнанні світу порівняно з дошкільним життям. Необхідно організувати навчальну діяльність дитини так, щоб у процесі цієї діяльності в дитини виникав ряд навчальних дій, які поступово перетворюються в цілісну пошукову діяльність. Навчання як процес здобуття знань і навчальна діяльність - різні речі. Навчальна діяльність - це діяльність самозмінювання. Якщо нам удається сформувати її в дитини, то та звільняється від нашої допомоги і крокує сама. Вона навчилась учитися.
За таким навчальним процесом стоїть принципово нова педагогічна технологія, діалогічна форма спілкування вчителя з дітьми та дітей між собою. В умовах колективної пошукової діяльності діти вчаться не тільки мислити, а й спілкуватись. Вони оволодівають способами співдружності у процесі розв'язання навчальних завдань.
Така навчальна діяльність учнів забезпечить інтелектуальну готовність дитини до навчання в основній школі. Проте не менш важливою є психологічна та професійна готовність учителя до роботи з п'ятикласниками. Це передбачає передусім знання специфіки вікових та індивідуальних особливостей дітей, прогнозування труднощів, що виникають у школяра в період адаптації, прагнення надати йому своєчасну підтримку.
Ще одна група причин дезадаптації п'ятикласників до навчання в основній школі:
Тому дуже важливо, щоб учителі-предметники не переносили методи навчання та форми спілкування зі старшими школярами на п'ятикласників, а застосовували та поступово вводили новий зміст і нові форми навчальної діяльності. А на початку навчального року ще деякий час застосовували би методику навчання початкової школи, з якою треба бути добре знайомим.
Результати анкетування та діагностики показують, що в початковій школі переважає позитивний мотив навчання. Дитині там затишно, вона звикла до своєї вчительки, класної кімнати, стилю життя. У 5-му класі позитивний мотив абсолютно змінюється - тут основний мотив позиційний, і бажання вчитися за знання поступаються місцем навчанню за бали, з'являється страх покарання. Батьки перестали часто ходити до школи, діти потребують більшої уваги. А тому робота з батьками - це ще один шлях вирішення проблеми дезадаптації школярів.
Висновки з даного дослідження хочеться сформулювати у вигляді рекомендацій учасникам освітнього процесу, які причетні до створення комфортних умов плавного переходу від одного ступеня навчання до іншого та підготовки дитини до соціального життя.
Керівникам закладів освіти:
Вихователям дошкільних навчальних закладів:
Учителям початкових класів:
Учителям-предметникам:
Автор: О. Захарчук
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 25.09.2008