«Усе може бути» Борис Антоненко-Давидович
Читати онлайн оповідання Бориса Антоненка-Давидовича «Усе може бути»
— Не Сталін, а — народ! Такі дурні, як я і ти, будували, щоб лакузи й підлабузники приписали все йому!— одрубав Май, і — дивна річ — ніхто, навіть Васьок, не злякався зараз його слів, тільки Іван Петрович не хотів піддатися й промовив, щоправда, не так уже й твердо:
— А плани все ж таки —його були... У цей час з гучномовця почулося:
"..Маршали виносять на оксамитових подушечках ордени... безкінечні делегації трудящих несуть вінки..."
— Почалаась остання возня!.. — махнув рукою Май і повернувся до господаря квартири Доллера:
— Налий ще чарку, там уже нема чого слухати.
Ми трохи зніяковіли: не годилось би так казати, та ще й членові партії, хай і засланому, в урочисту хвилину похоронної процесії, але що робити, коли надволзький німець мав обмежений запас російських слів і не зумів інакше висловитись про той рух десь далеко в Москві, коли Сталіна понесли вперед ногами.
Доллер, стримуючи сміх од слова "возня", поспішав налити повні чарки й напівсерйозно, напівжартома проголосив тост:
— Ну, товариші, — "Мертвый, спи в земле спокойно, жизнью пользуйся живущий"!
— Не "в землі", а в Мавзолеї: по радіо передавали, що там покладуть його поруч з Леніним, — виправив Доллера Іван Петрович, який з обачності все ще удавав, ніби сидить на поминках.
— Сталіна нема, — хто тепер Сталін? — спитав Мурад, бажаючи дізнатись, хто буде на місці Сталіна.
— Мабуть, Берія, а може, й Молотов або Маленков... — нерішуче відповів Іван Петрович, нишком думаючи, як би хибним передбаченням не накликати на себе згодом біди, коли при владі стане хтось інший.
— А чи не буде між ними того... — замислено промовив Доллер, — чи не перегризуться вони між собою, кому бути першим?..
І тут Васьок, що досі тільки слухав інших і мовчки уминав квашену капусту й солоні гриби, раптом озвався. Таємничо оглядаючи нас, він сказав:
— А що ви думаєте, братця, — все може бути! — І, підчепивши з миски складаним ножиком, що правив йому за виделку, ще солоного грибка, категорично додав: — Усе, що завгодно!
24.IV. 1971р.
Пов’язані публікації: