Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій відомого українського поета Віктора Неборака (нар. у 1961 р.) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у контексті з’яви в 1985 році літературного угруповання «Бу-Ба-Бу», у пародійно-іронічній ієрархії якого він носить звання Прокуратора. Назва групи складається з абревіатури, утвореної з визначень «бурлеск, балаган, буфонада». Крім В. Неборака співзасновниками групи були Юрій Андрухович і Олександр Ірванець.
У 1987–89 роках «Бу-Ба-Бу» гучно заявила про себе низкою яскравих, оригінально зрежисованих творів, які збурювали художньо-філософські трафарети попередньої культурно-історичної доби й стали носіями нових карнавальних інтонацій стилів і способів творення передусім в поезії. Проте в першій своїй поетичній збірці «Бурштиновий час» (1987) В. Неборак здебільшого виглядав поетом-романтиком, іноді навіть сентиментальним, хоча вже з помітним іроничним первнем і не менш виразним урбаністичним світовідчуттям – одним із головних героїв його творчості стає рідне місто Львів.
Своєрідною вершиною і розквітом Неборакового бубабізму стала збірка поезій «Літаюча голова» (1990) «книжка-карнавал», у якій проголошувалося стихійне самоутвердження людської особистості в її творчому відношенні до навколишнього світу і до себе самої.
Цей ренесансовий світогляд автора з «карколомними перевтіленнями» щасливо поєднується з віртуозною манерою віршування, які можна бачити у напівмістичній, напівіронічній «Вечері», довірливому «Листі до Малковича», своєрідній ідилії «В малесенькій хатинці», сповненій самозаглиблення й сумнівів, роздумі «Сум’яття». Більшість поезій у збірці фрагментарні, фантазійні, зі стрімкою зміною сцен, подій і свідомості, вони містять велику кількість лінгвістичних і поетичних експериментів. Саме з моменту виходу «Літаючої голови» в українській літературній критиці почали говорити про постмодернізм і необароко в літературі.
Паралельно з «Літаючою головою» В. Неборак готував до друку наступну, стилістично не схожу на попередню збірку поезій – «Alter ego» (1993). Ця, переважно верліброва, книжка за жанром лірико-медитативна, з філософськими узагальненнями щодо «підвалин буття». Звичний стиль автора «Літаючої голови» впізнається на її сторінках лише іноді, завдяки черговому сплескові блискучої самоіронії, як наприклад, у вірші «Вечеря».
Збірка «Розмова зі слугою» (1994), що була задумана Небораком як своєрідне продовження карнавалу «Літаючої голови», в той же час свідчила про досить поважні зміни в світовідчутті поета. За зовнішньою грайливістю вона передусім свідчить про відчутне посерйознішання і поступове повернення автора до традиційно-консервативних вартостей. У збірці панує мінорний настрій, переважають сірі кольори. Більшість текстів написана верлібром. Ліричний герой близький до природи, де він знаходить умиротворення, спокій, втілення своїх почуттів та емоцій. Такими є поезії «Натурфілософія», «На стовбурі похилому подорожую в осені…», «Полювання». Найчастіше поет описує картини осені, що близькі до його настрою, інколи згадує зиму й літо, але в їхньому спокійному вияві, й зовсім забуває про весну.
«Вірші з вулиці Виговського» – сьома поетична книга Віктора Неборака. До неї увійшли нові поезії, написані у 2004–2009 роках. На думку головного редактора видавництва «Срібне слово» Ірини Лонкевич, у цій збірці наявні кілька різних рівнів: дійсність поетична, дійсність соціальна і дійсність приватна.
«Власне цей приватний простір – друзі, рідні, колеги, люди, яких зустрічаємо, завдяки яким світ стає більш цікавим і сенсовним – мені як читачеві найбільш імпонує». А сам В. Неборак під час презентації збірки сказав: «Якщо ти змирився зі світом, якщо вирішив, що цей світ є таким важливим, яким ти вважаєш себе, то починаєш вступати в розмову з ним. Поезія, можливо, і є такою розмовою». Поет високо цінує приватність людини, яка, незважаючи на будь-які обставини, має право на власну думку. Саме про це свідчать «Вірші з вулиці Виговського».
Загалом поезія В. Неборака тематично однорідна. Протягом усієї творчої діяльності, поета непокоять одні й ті ж питання: сенс людського існування, зміст понять щастя і безсмертя, пошуки себе і свого місця в житті. У поетичному лексиконі спостерігається різноманітність семантичних значень, величезна кількість неологізмів, гнучкий синтаксис, діалогічність, яка налаштовує читача на роздуми, викликає дискусію з готовністю прийняти будь-яку думку, оскільки не вимагає якогось єдиного ставлення.
Отже, передусім новаторство Віктора Неборака – це неповторний зміст його поезій і оригінальний художній стиль. Окремої розмови вартують експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета «Неборок», 1995), а також його довготривалі проекти «Реберітація» та «Третє тисячоліття», які відчутно вплинули на формування в сучасному Львові нового мистецько-літературного середовища.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 29.07.2024