Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій видатного українського поета Дмитра Павличка (1929–2023) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Дмитро Павличко почав складати вірші з дитячих років.
Він згадував: «Перший свій вірш я написав у третьому або четвертому класі. А 1944 року, будучи студентом Коломийської гімназії, написав текст, який у мене зберігся і ввійшов до книжки «Спочатку». Ще у 40-ві в мене з'явилося відчуття, що поезія – це не фотографія, а дійсність, яку творить поетична уява людини. Дійсність, створена фантазією людини, набагато краща за фотографію, і живе вона вічно. Маю підкреслити, що я – не шістдесятник. Мої вірші, написані в 40-х роках ХХ століття, – це не початок моєї творчості, а твердий зародок… 1954 року мене приймали у Спілку. За мене проголосували Андрій Малишко й Олесь Гончар. Я не подавав заяви і не приносив рекомендацій. Микола Бажан, голова Спілки, прочитав мою першу книжечку, (як зараз бачу, дуже поганеньку), і вирішив підтримати молодого поета. Того ж року мене обрали делегатом на з'їзд Спілки письменників УРСР».
Перша збірка поезій Дмитра Павличка – «Любов і ненависть» – вийшла друком у 1953 році.
Пізніше побачили світ поетичні книги: «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958) і «Правда кличе» (1958), вісімнадцятитисячний тираж якої було знищено за вказівкою партійних цензорів.
У 1960 році вийшла збірка «Днина», у 1965 – «Два кольори», у 1968 – збірка «Гранослов», а згодом – «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994), «Золоте ябко» (1998), «Рубаї» (2003), «Не зрадь» (2005), «Три строфи (2007), «Аутодафе» (2008), «Вірші з Майдану» (2014).
Особливу сторінку творчості Д.Павличка становлять його поетичні твори для дітей. Збірка «Дядько дощ», «Плесо», «Де найкраще місце на землі», «Смерічка», казкові поеми «Пригоди кота Мартина» та «Золоторогий олень» – то цілі віхи в українській дитячій поезії.
Починаючи з першої збірки, а також у кожній наступній Павличко вміщував вірші, присвячені рідній мові: «Ти зрікся мови рідної», «Якби я втратив очі, Україно...», «О рідне слово, що без тебе я?!.», «Лист до одного знайомого в справах філологічних» та інші.
Поетеса, письменниця, головна редакторка газети «Слово Просвіти» Любов Голота зазначає: «Це був його дух. Для нього мова та Україна – поняття абсолютно рівнозначні. Його мобільність та самовідданість, його палахкотіння в обраній темі – це щось надзвичайне».
На повну потужність талант Павличка розкривається в інтимній ліриці. Чудові вірші про кохання, які ввійшли до збірок «Сонети подільської осені», «Таємниця твого обличчя», «Золоте ябко», «Явір і яворина» стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX століття.
Лауреат Шевченківської премії поет Василь Герасимʼюк підкреслював: «Павличко – це нерв. Він відкритий. Бо є літератори з прихованим нервом. А в Павличковій поезії бере участь насамперед серце». Заслуга поета також в тому, що він увів в українську літературу поширені в близькосхідній ліриці рубаї та відродив у сучасній поезії жанр притчі.
Також Дмитрол Павличко відомий як перекладач. Він блискуче переклав українською мовою всі сонети Шекспіра – зокрема знаменитий 66 сонет, переклад якого за силою викриття несправедливостей світу та емоційності перевершує переклади інших авторів.
На вірші Дмитра Павличка написано десятки пісень, найвідоміша з яких – «Два кольори».
Творчість поета – окраса сучасної української літератури. Його твори видано у 12 країнах світу.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 24.05.2024