Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій визначного українського поета Євгена Маланюка (1897–1968) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків і позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
У літературних колах Євгена Маланюка називають «імператором залізних строф» за сувору інтонацію та дикцію стрункого, твердого, карбованого вірша. А ще – українським Одіссеєм – за часті й довгі мандри та поневіряння.
Перша збірка віршів – «Стилет і стилос» стала визначною подією в його житті і життєвою програмою поета-патріота.
«Я – кривавих шляхів апостол», «імператор залізних строф», «гладіатор нещадних рим» – так схарактеризував він сам себе в цій книжці. Цей парафраз міцно вкорінився в спогадах про Маланюка і в літературі про його життя і творчість. А сама назва збірки промовисто говорила про те, що її автор у боротьбі за державність України змінив холодну зброю на перо, і мирний стилос у його руках став стилетом. У 1926 році на збірку «Стилет і стилос» зі сторінок журналу «Життя і революція» відгукнувся Микола Зеров, назвавши Маланюка «найталановитішим з молодих поетів української еміграції».
Творчість митця можна умовно поділити на дві періоди. Перший охоплює 1925–1943 роки, коли вийшли збірки поезій «Стилет і стилос» (Подєбради, 1925), «Гербарій» (Гамбурґ, 1926), «Земля й залізо» (Париж, 1930), «Земна мадонна» (Львів, 1934), «Перстень Полікрата» (Львів, 1939). Другий період – це 1943–1968 роки, коли з'явилися збірки: «Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943), «Влада» (Філадельфія, 1951), «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953), «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954), «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959), «Серпень» (Нью-Йорк, 1964). Останнім впорядкованим при житті виданням була збірка поезій «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972). Загалом Є. Маланюк є автором 11 поетичних збірок.
Є. Маланюк писав не тільки «залізні строфи»: вражає образністю та глибиною почуттів його інтимна лірика, яка не поступається громадянській художньою цінністю. Ще в ранній ліриці поета чимало віршів про чуттєві переживання ліричного героя: про перший спалах почуття, пристрасть, спрагу любові, зворушливу ніжність до коханої та складні стосунки з нею. Це такі вірші, як «Інтермецо», «Чужина», «Один вечір», «В салоні синьому – сумна...», «Так болісно, так хоро усміхнулась», «Людське», «Та все ж – проти життя – мій щит...», «Життя», «Так довго був дволикий і двоякий» тощо. У всіх творах відчувається неперевершений власний, оригінальний авторський стиль, небанальна образність, драматичне розгортання переживань ліричного героя.
Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. В еміграції образ рідної землі, Степової Еллади, як називав Україну митець, не зникав у його серці. Іноді, сповнений розпуки і туги за рідним краєм, ображений несправедливістю життя та системи, Є. Маланюк називав Україну Чорною Елладою, порівнював її з різними подібними жіночими образами світової міфології та літератури, що нібито не можуть допомогти власним синам, захистити їх та себе від зовнішнього ворога.
Літературознавець, літературний критик, громадський діяч і активний учасник руху за незалежність України Іван Дзюба так сказав про вагоме місце в українській літературі поета Євгена Маланюка: «… поезія Маланюка залишається доказом суворої сили українського слова, доказом його здатності бути не лише мелодійним, ніжним, барвистим, гнучким, вигадливим, – а й згустком волі і думки, що концентруються в пекуче почуття».
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 29.05.2024