Августин Волошин (1874–1945) – політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священник Мукачівської єпархії, президент Карпатської України.
Августин Волошин народився 17 березня 1874 року в селі Келечині, на Закарпатті, в сім'ї спадкового сільського священника.
З 1884 по 1892 рр. – навчався в Ужгородській гімназії. Один рік (1892–1893) провчився на теологічному факультеті Будапештського університету, з якого його було відраховано за станом здоров'я. У 1900 році – закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті, отримавши диплом викладача математики та фізики у середніх навчальних закладах.
У 1897 році він був висвячений на греко-католицького священника і призначений у парафію Преображенської церкви Ужгорода. Від 1919 року Августин Волошин вів активну політичну діяльність, був організатором низки культурно-просвітницьких та освітніх організацій Закарпаття. У 1903–1918 рр. – редагував в Ужгороді газету «Наука», яка упродовж певного періоду часу була єдиним українським виданням в Угорщині.
З 1900 по 1917 рр. – працював викладачем. З 1917 по 1938 рр. – займав посаду директора учительської семінарії в Ужгороді. Волошин – автор низки підручників. З 1922 року – редактор релігійного журналу «Благовіст». З 1933 року – папський прелат Мукачівської греко-католицької єпархії.
Августин Волошин заснував та керував з 1923 по 1939 рр. правою Народно-християнською партією, від якої був обраний депутатом парламенту Чехословаччини (1925–1929). З 1935 року він – голова Етнографічного товариства Підкарпатської Русі. 26 жовтня 1938 року – був призначений прем'єр-міністром автономної Карпатської України. Після розпаду Чехословаччини внаслідок німецької агресії 15 березня 1939 року – Августин Волошин у Хусті оголосив Карпатську Україну незалежною державою, ставши її першим і єдиним президентом та затвердив конституцію з національною символікою на засіданні сейму.
Після невдалих спроб приєднання Карпатської України до Угорщини та Румунії у вигляді автономії, Волошин разом із урядом емігрував через Румунію до Югославії, звідти переїхав на зайняту німцями територію та оселився у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді професора.
У травні 1945 року Августин Волошин був заарештований у Празі співробітниками військової контррозвідки СМЕРШу і за кілька днів доставлений до Москви. За офіційною версією,
19 липня 1945 року він помер від паралічу серця.в СІЗО №2 Бутирської в'язниці. Президент Карпатської України Августин Волошин – реабілітований 12 вересня 1991 року.
Августин Волошин вважається батьком українського відродження на Закарпатті. На його долю випали нелегкі випробування при будівництві Карпатської України. Він активно виступав проти мадяризації українського населення та проти переведення богослужіння на угорську мову, брав участь у нарадах з цієї проблеми в Будапешті, зокрема, виступав проти заміни кириличного алфавіту на латинський, став активним захисником видання всіх підручників для народних шкіл українською мовою. У 1928 році організував «Кружок духовенства християнської народної партії» для широкої місійно-освітньої діяльності серед пастви.
У 1920–1939 рр. А. Волошин став одним із керівників крайового товариства «Просвіта», а з 1929 до 1939 рр. – почесним головою «Учительської громади», яку організував. У 1937– 1938 рр. – очолював педагогічне товариство Підкарпатської Русі, а у 1938 році – ініціював створення в Ужгороді на базі Українського вільного університету вищого навчального закладу з чотирьох факультетів.
1 листопада 1938 р. А. Волошин з помічниками виїхав на Віденський арбітраж, де від Підкарпатської Русі були відібрані міста Ужгород, Мукачево, Берегово та частина сіл і передані Угорщині. Новою столицею краю став Хуст, куди евакуювали державні установи і служби. В уряді залишилися лише троє: А. Волошин, Ю. Ревай та Е. Бачинський. 9 листопада 1938 р. в Хусті було створено Організацію народної оборони «Карпатська Січ» (ОНОКС) на чолі з Дмитром Климпушем. Українська народна рада видала Маніфест з програмою дій нового уряду. 25 листопада вийшла постанова про запровадження державної української мови, а 30 грудня – про вживання назви «Карпатська Україна».
12 січня 1939 року було опубліковано заяву Августина Волошина про вибори до сейму, а 13 січня – створено партію Українське національне об’єднання. 24 січня був сформований її центральний провід на чолі з Федором Реваєм. 12 лютого 1939 року відбулися вибори до сейму Карпатської України, на якому президентом було обрано Августина Волошина. Та в наступні дні Карпатська Україна була окупована угорськими військами. Її уряд опинився в екзилі у Празі.
Літописець Карпатської України, поет та прозаїк Василь Гренджа-Донський зазначає: «Найбільшою заслугою о. Волошина є те, що в ті часи найбільшої мадяризації пише і видає книги, шкільні підручники і редагує майже єдину на той час газету «Наука»… Августин Волошин – найбільший наш муж наших нових часів, не зробив жодної кар’єри, хоч його широке знання, досвіди й здібності та великі заслуги просто предестингували його на найвищі достоїнства».
Будучи професором і директором семінарії, А. Волошин написав і опублікував 63 підручники, зокрема граматики, читанки, букварі, методичні праці. Деякі з них перевидавалися по декілька разів. Він був видавцем і, водночас, журналістом, організатором виходу у світ щорічних «Місяцесловів».
Августин Волошин був дописувачем багатьох газет краю, які видавалися у 20-30-х роках, а також – літератором. Він публікувався під псевдонімом А. Верховинський, написав п’єси «Марійка Верховинка», «Без Бога ні до порога», «Князь Лаборець», «Син Срібної землі», «Фабіола».
У 1933 році Августин Волошин передав власний двоповерховий будинок під сирітський дім, де виховувались і навчались 22 дітей.
Августину Волошину присвоєно звання Героя України (Указ президента України Л. Кучми № 257/2002 від 15 березня 2002 року – за визначну особисту роль у боротьбі за утвердження української державності).
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 07.02.2025