Ашик Умер (приблизно 1621 – приблизно 1707) – кримськотатарський поет та народний співець-ашик.
Дата та місце народження Ашика Умера (крим. Aşıq Ümer) є доволі суперечливими. Усе його життя овіяне легендами, а документальних свідчень, які стосуються його особистості, дуже мало.
Більшість дослідників творчості цього видатного кримськотатарського поета XVII століття вважають, що він народився у Криму, у місті Гезлев (нині Євпаторія) в родині заможного кушніра Абдулли Кендже-огли і був його єдиним сином. Хлопчика при народженні назвали красивим старовинним кримськотатарським ім'ям Умер (у деяких слов’янських мовах його ім'я звучить як Омер).
У дитинстві хлопчина не виявляв особливих обдарувань. Проте батько хотів дати синові хорошу освіту. Коли Умер досяг шкільного віку, батько віддав його в престижне на той час медресе (середня і вища школа у мусульман Близького і Середнього Сходу) при Ханській мечеті. Однак наука хлопцю давалася важко. Він часто отримував погані оцінки та нарікання від учителя Шерефія ефенді і страждав від глузувань товаришів по навчанню.
Одного разу вразливий хлопець після чергового докору вчителя пішов на міський цвинтар, щоб у молитвах просити ангела смерті забрати його з цього жорстокого світу. Втомлений від переживань, молитов і сліз, він заснув і побачив дивний сон: дівчина неземної краси спустилася до нього з небес і сказала: «Аллах почув твої молитви, але замість смерті послав тобі щось інше». Вона простягла хлопцю музичний інструмент – саз (струнний щипковий музичний інструмент типу лютні, поширений з найдавніших часів у тюркському світі). І додала: «Тобі судилося стати першим серед обраних. Будеш складати пісні про життя та любов, і, мандруючи світом, тішити ними людей». Прокинувшись, Умер побачив поруч із собою саз – такий самий, як уві сні, і зрозумів, що до нього приходила вісниця Аллаха. Вже наступного дня життя Умера різко змінилося – які б питання не ставив перед ним учитель медресе, Умер на них відповідав блискуче! Але найдивовижніше, що він заговорив віршами, а це раніше з ним не траплялося. Поетичні рядки з римами легко народжувались у його голові. Хлопець вимовляв їх, мелодійно наспівуючи. Незабаром слава про нього як про поета-акина розлетілася по всьому місту.
У 1637 році, коли Умеру ледве минуло сімнадцять років, в Гезлєві його стали називати не інакше як Ашик (тюрк. – закоханий, співак і оповідач у народів Кавказу та Туреччини, який співає під акомпанемент свого саза). 4 травня того ж 1637 року юного поета попросили написати оду на честь сходження на трон нового хана – Бахадира Гірая і попередили, що хан захоплюється поезією й сам пише вірші. Умер за одну ніч виконав доручення, чим вразив володаря і був обдарований його милістю.
Після смерті свого головного наставника – Абдули Кеджі Оглу, Умер залишив навчання в медресе, залишив рідне місто і став подорожувати. Майже все його подальше життя пройшло поза батьківщиною. Поета бачили у різних країнах Сходу і всюди він співав власні пісні, акомпануючи собі на сазі. Найчастіше Ашик Умер з'являвся у місті Конья – літературному центрі могутньої Османської імперії, де потоваришував із багатьма відомими поетами. Вважається, що Ашик Умер якийсь час належав до так званих «яничарських» ашиків, тобто поетів-співаків, які супроводжували османські війська у походах і битвах. Про це свідчать твори поета – у його віршах можна зустріти десятки назв містечок та міст нинішніх України, Польщі, Туреччини, Болгарії, Румунії, Боснії, Греції та інших країн.
На схилі років Ашик Умер, овіяний славою, повернувся в рідне місто. Він став багатою людиною і останні роки свого життя присвятив спорудженню мечетей. Одна з них з'явилася на сході Гезлєва – в обителі дервішів (мусульманських ченців, що живуть з милостині). Другу мечеть він звів на західній околиці міста. За однією з версій біля стін цього мусульманського храму у 1707 році городяни поховали свого співака, а мечеть стали називати Ашик Умер.
Могила найбільшого поета епохи Середньовіччя залишалася доглянутою понад 200 років. До неї часто приходили люди, щоб віддати данину пам'яті видатному майстру слова. Але під час перепису сакральної архітектури неосвічений чиновник назвав найдавнішу мечеть Ашика Умера – «Анна Беїм». За радянської влади її закрили, саму будівлю пристосували під гуртожиток, а меморіал навколо неї зрівняли з землею. З того часу точне місце поховання Ашика Умера невідоме. За іншою версією могила поета знаходилася біля моря на Карантинній косі (нині територія морського порту).
Серед сотень імен тюркомовних поетів-ашиків ім'я Ашика Умера згадується у першому ряді найкращих та найпопулярніших авторів. Водночас до історії ашикської поезії він увійшов і як один із її найплідніших представників – нині відомо понад 2000 його творів (переважно це зразки малих поетичних форм). У XVIII столітті були видані збірки його віршів, три з них дійшли до наших днів в оригіналі. Дві зберігаються в музеях Туреччини – Стамбулі та Коньї, а третя, найбільша, – у Британському музеї Лондона. Вона містить 1242 поезії.
У 1894 році кримськотатарський та тюркський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч Ісмаїл Гаспринський видав в Бахчисараї збірку поезій Ашика Умерова, вона складалася з 96 віршів поета. Ще одна збірка вийшла майже через сто років. У 1969 році добірка віршів Ашика Умера була опублікована в газеті «Прапор Леніна» кримськотатарським поетом Ешрефом Шемі-Заде.
Ашик Умер належав до таких майстрів художнього слова, які однаково успішно володіли всіма видами поетичних форм та художніх засобів, притаманних як народній поезії, так і класичній (палацовій). Його творчість включає газелі та епоси, поеми та оди, загадки та гімни, твори інших жанрів. Крім того, вражає і тематичне розмаїття творчості співця. У ній присутні як любовно-романтичні мотиви, так і мотиви соціальні, філософські, релігійно-містичні. Причому особливу популярність здобули так звані «чужинські» вірші поета, сповнені глибокого смутку та туги за рідним краєм. На увагу заслуговує також військово-похідна лірика. Грунтом для її створення стали його «яничарські» враження. А основними темами лірики Ашика Умерова є любов і вірність, гідність і честь, людяність і справедливість, повага до людини та її моральна свідомість.
Пройшли століття з того часу, коли жив і творив Ашик Умер, але пам’ять про нього живе серед людей. У серпні 2004 року в затишному сквері біля величної мечеті Джума-Джамі в Євпаторії був встановлений пам'ятник Ашику Умеру.
З 2012 року щорічно відбуваються Ашикські читання, присвячені життю та творчості славнозвісного поета епохи Середньовіччя.
Твори Ашика Умера введені у програму з української літератури середньої школи.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 02.11.2023