Любов Пономаренко (народилась 1955 року) – сучасна українська письменниця, журналіст, публіцист, педагог.
Любов Петрівна Пономаренко (від народження – Кириченко) з'явилася на світ 25 травня 1955 року в інтелігентній сім'ї, що жила в селі Іванківці на Чернігівщині.
Її мати викладала в школі хімію та біологію, а батько – математику.
Середню освіту майбутня письменниця отримала у своєму рідному селі.
Після закінчення школи вступила до Ніжинського державного педагогічного інституту імені М. Гоголя й закінчила його у 1978 році.
Працювала вчителем російської мови та літератури в Горобіївській та Іванківській школах Срібнянського району Чернігівської області. У 1987 році переїхала на Полтавщину і до 1990 року була вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району.
З 1990 по 1993 рік працювала завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина», а з 1994 по 1999 завідувала відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край». З 1999 року – до переходу на творчу роботу – Любов Пономаренко була власним кореспондентом Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини». Живе й працює у місті Гребінка Полтавської області.
Літературний талант у Люби Пономаренко виявився ще під час навчання у молодших класах. Майбутня письменниця надсилала свої вірші до республіканської дитячої газети «Зірка» під псевдонімом Олеся Циганко і раділа, коли деякі з них друкувалися. У дванадцятирічному віці її поезія уже публікувалася у районній та обласній газетах. Трохи згодом – у колективній збірці «Барвиста планета», газеті Спілки письменників «Літературна Україна» та в журналі «Дніпро». У шістнадцять років юнка увійшла до складу республіканської наради обдарованих школярів м. Києва. Під час навчання у десятому класі дівчина видала збірку власних віршів в обласній газеті «Комсомольський гарт». Студенткою відвідувала літературну студію, що була при інституті, де зачитувала свої поетичні твори і спілкувалася з літературно обдарованою молоддю.
Важливий момент у розвитку творчості Пономаренко стався 1980 року завдяки її участі на семінарі молодих літераторів у місті Ірпінь. Там вона познайомилася з уже відомим на той час письменником – Володимиром Дроздом. Послухавши змістовні вірші поетеси, він порадив їй спробувати писати і прозові твори. За тиждень Дрозд уже читав три новели Пономаренко: «Дуболугівські музиканти», «Невістка» і «Вхідчини» і схвалив їх. Без жодної редакторської правки вони увійшли до першої авторської книжки Любові Петрівни під назвою «Тільки світу». Вона була надрукована 1984 року за сприяння відомих письменників Володимира Дрозда, Анатолія Дімарова, Петра Кононенка, Юрія Мушкетика та Олександра Сизоненка.
Любов Пономаренко є автором семи окремих книг прози, які вийшли у світ протягом 30 років, а також публікацій чималої низки новел та оповідань, що увійшли в різні антології, збірники, альманахи. Серед них видання: «Десять українських прозаїків», «Незнайома антологія», «Приватна колекція», «Українська «жіноча» проза та есеїстика другої половини XX – початку XXI століття» (авторський проект Василя Ґабора), «Оповідання'83», «Біла альтанка» та інші.
Історії, що покладені в основу творів, Любов Петрівна запозичує з власного життя та з життя близьких, друзів або просто знайомих. Здебільшого героїнями творів є жінки з їх непростими долями, а сюжетні лінії вводять читача в стан душевної напруги та переживання, надаючи можливість сприйняти описані події під іншим кутом зору, глибоко осягнути все те, що відбувається на психологічному рівні.
Одна з найпотужніших за емоційним впливом на читача – новела «Гер переможений», увійшла до навчальної програми з української літератури для 7 класу середньої школи. Окремі твори Л. Пономаренко перекладені білоруською, російською, сербською, японською та німецькою мовами.
Любов Пономаренко має престижні нагороди та відзнаки. Серед них:
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 26.05.2023