Галина Пагутяк (народилась 1958 року) – сучасна українська письменниця, працює в жанрах фентезі, наукової фантастики й готичного роману.
Галина Василівна Москалець, відома під творчим псевдонімом Пагутяк Галина, народилася 26 липня 1958 року у с. Залокоть Дрогобицького району Львівської області у сім’ї вчителів.
Коли дівчинці виповнилося 3 роки, родина переїхала в село Уріж.
У дитинстві любила слухати містичні історії від свого дідуся та розповіді старших про фантастичних істот. Саме в Урожі, за словами самої Галини Пагутяк, їй відкрився дивний світ народних вірувань про потойбіччя, і відтоді вона ставиться до нього дуже серйозно.
Після закінчення школи спробувала вступити на філософський факультет Київського університету – не судилося. Пішла працювати в колгосп, потім вчилася на штукатура-плиточника у Одеському училищі. Стала студенткою філологічного факультету Львівського університету, а після закінчення 3-го курсу перевелась у Київський університет ім. Т. Шевченка й успішно закінчила його. Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, Львівській картинній галереї. Один за одним писала твори.
У своїй неофіційній автобіографії Галина Пагутяк так розповідає про своє становлення як письменниці: «Мене виховували книжки, я була просто ними одержимою. Причому, дорослі книжки. Слава Богу, книжки у нас вдома купували і виписували повно газет і журналів. А то б я не стала писати. Те, що я спершу пробувала, було настільки слабке, що мене не влаштовувало. Мені здається, що має бути самокритичність, інакше обов’язково скотишся до графоманства. А також якийсь поштовх, що йде з глибини душі. У кожному разі не бажання заробити на цьому гроші чи досягти успіху. Я почала писати після того, як не вступила на філософський факультет у Києві… Батьки послали мене працювати в колгосп, щоб я мала стаж… Вечорами я почала писати свою першу повість, як спогади про 10 клас. Мені хотілось висповідатись. Ніхто у ті часи не надрукував би такого. Я надіслала повість до Києва, в Спілку письменників, і мене запросили на всеукраїнську нараду молодих авторів. То було диво. Зі мною носились, як з вундеркіндом, і Віктор Близнець спитав мене, чи погоджусь я надрукувати цю повість, якщо з неї викинуть 40 процентів тексту. Не довго думаючи, я сказала: «Ні»… У 18 років, узимку, я втекла з дому. До Одеси. В Одесі я опинилась у навчальному закладі, де за півроку готували штукатурів-плиточників… Батьки влаштували на завод. І там, працюючи на конвеєрі, на Бориславському фарфоровому заводі, часом у три зміни, я почала писати повість «Діти». Вона мені прийшла зі сну. Я відчула, що повинна писати далі, щоб не деградувати… Через рік я вступила до Львівського університету».
У творчому доробку Галини Пагутяк більше 20 книг, у яких вміщено 35 романів, повістей, оповідань. Серед яких є книжки для дітей. Низка її творів перекладені англійською («Потрапити в сад»); німецькою «Дивись назад»; російською («Діти», «Зачаровані музиканти», «Аура древнего города», Литературный дневник», словацькою («Соловейко»), хорватською («Дивись назад») мовами.
Зараз письменниця живе та працює у Львові, веде свій сайт з блогом, де спілкується з поціновувачами її таланту. Серед коментарів до її дописів є такі: «Дякую Вам за неймовірний світ, створений Вами, і за те, що є можливість в нього потрапити».
Уже маючи першу книжку – повість «Діти» (1982), і працюючи над черговим твором – «Господар» (1986), Пагутяк який час працювала в жанрі есе, бо, як говорила авторка, «не все можна передати мовою художньої прози, а висловити своє ставлення до Буття – така ще потреба існує».
Місцем дії багатьох фантазійних творів письменниці є село Уріж, де вона зростала і де їй відкрився дивний світ людських вірувань про потойбіччя. Галину Пагутяк часто називають наймістичнішим письменником України, а вона сама вважає таким Франка. Роман «Урізька готика», який авторка відносить до вершинних своїх творів, був написаний за мотивом переказу Франка про спалення опирів в Нагуєвичах (сусідньому селі з Уріж) під час холери 1831 р.
Після виходу в світ роману «Магнат» (2014 р., видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), Пагутяк більше не планувала писати великих творів і мала намір зайнятися редагуванням чужих текстів та перекладами. Фактично це було рішення відійти від письменницької справи, покинути велику літературу. Але в наступні два роки виходять невелика повість «Новий рік у Стамбулі» (2015), книга для дітей «У кожного є бабуся» (2015), перевидання трьох старих книг та 2 томи майбутнього десятикнижжя письменниці. Уже в 2016 році вона презентує роман «Гіркі землі» про важку долю галицької Каліфорнії – Борислава та його жителів, половина з яких вже виїхала на заробітки в пошуках кращої долі. В однойменну книгу, окрім роману, увійшли ще чотири оповідання. На презентації «Гірких земель» в Дрогобичі письменниця повідомила, що пише нову книгу.
Про свої життєві та творчі принципи, оцінку своєї творчої діяльності письменниця говорить так: «Коли ставиш перед собою велике завдання, то зможеш виконати завдання малі… Мистецтво існує для того, щоб берегти і відновлювати гармонію у Всесвіті. А не для того, щоб задля успіху продавати душу Хаосу. Мені здається, що в літературі є єдина заборона: не бреши! Бо рано чи пізно всі зрозуміють, що ти не той, за кого себе видаєш… Для мене культура й інтелігенція закінчується там, де починається расова чи національна ксенофобія… Правду кажучи, мені нема діла до сучасної літератури і я не берусь когось критикувати чи хвалити публічно. Мої вимоги до неї так само високі, як і до себе… Я не є ні щасливою, ні нещасливою у своїй незавершеності, пошуках, мандрах… В мене міфологічне мислення, яке стирає межі між часами».
2008 – премія Міжнародної асамблеї фантастики «Портал» за книгу «Книгоноші з Королівства».
2008 – українсько-австралійська літературна премія «Айстра» за книгу «Захід сонця в Урожі».
2009 – роман «Урізька готика» визнаний Книгою року BBC-2009.
2010 – Національна премія України імені Тараса Шевченка за книгу «Слуга з Добромиля».
2011 – нагороджена ювілейною медаллю «20 років Незалежності України» за значний особистий внесок у становлення Незалежності України, утвердження її суверенітету та зміцнення міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній і громадсько-політичній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння українському народу.
2011 – премія Міжнародної асамблеї фантастики «Портал» за книгу «Зачаровані музиканти».
2015 – літературна премія Валерія Шевчука за книгу «Магнат».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 26.05.2023