Як допомогти учням впоратися зі стресом під час війни

Підлітковий вік — завжди про зміни й нестабільність. Тіло виглядає інакше, емоційні гойдалки, а мозок тільки вчиться поєднувати причини й наслідки. У мирний час цього вже достатньо, щоб підліткам було непросто.

Коли ж на тлі цих змін триває повномасштабна війна — сирени, обстріли, евакуації, втрати — тривога й напруга зростають у рази. 

Школа — одне з тих середовищ, де підлітки проводять значну частину свого життя. І в такий період важливо, щоб поруч були вчителі — дорослі, які можуть вчасно помітити тривожні сигнали й підтримати. Але зробити це правильно, не нашкодивши.

Проєкт розбудови інклюзивної психологічної підтримки для освітян, який реалізує громадська організація «Точка опори ЮА» за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні, допомагає вчителям отримати знання, інструменти й відчуття, що вони не самі в роботі з підлітковою тривожністю під час війни. І що вони здатні створити безпечне та інклюзивне шкільне середовище, яке сприятиме благополуччю їхніх учнів та учениць. 

Тож як підтримати підлітків і допомогти їм (а також і собі) справитись з тривожністю — у цьому нам допоможе розібратись експертка проєкту — Анастасія Медко, психологиня-практик, бізнес-тренерка, старша тренерка центру розвитку особистості «Training Box», авторка програм з профілактики суїциду серед підлітків.

Як розпізнати тривожність у підлітків 

Підлітки змінюються у всіх сферах. Емоційно вони стають або надто вразливими, або, навпаки, «замороженими» та відстороненими. Сміх у трагічних ситуаціях теж не завжди зухвалість — іноді це спосіб психіки впоратися з важкими емоціями.

Когнітивно у них різко падає концентрація, пам’ять. Дитина, яка вчора розв’язувала складні задачі, сьогодні може не впоратися з елементарним прикладом. Це реакція нервової системи на надмірне напруження. Щоб опрацювати нову інформацію, мозок має синхронізувати всі процеси, а травматизація цьому перешкоджає. Дитина об’єктивно не може запам’ятовувати, тому не тисніть на неї щодо успішності, а надайте підтримку.

У поведінці ви можете помічати різкі контрасти: від закритості до агресії. Наприклад, головні болі, безсоння, зміни апетиту, а також постійне знецінення. «Це все дурниці», «Вам не зрозуміти» — звучить від підлітків як спроба відмежуватись, але якщо це стає фоном і супроводжується конфліктами — це сигнал тривоги, а не просто примха.

Що дає підліткам відчуття опори

Учні можуть вдавати, що «нікого не слухають», але вони уважно зчитують чесність і присутність дорослих. І кожен учитель, який залишається поруч, чує й підтримує, — допомагає підліткам пройти цей складний період з меншими втратами для їхньої психіки та віри в майбутнє.

Найбільше підлітки потребують стабільності та передбачуваності. Це може стосуватись і відчуття спокою, який дорослий транслює поруч. Важливо додати, що виснажений дорослий не може бути опорою. Тому турбота про себе — це та необхідність, що допоможе залишатися джерелом стабільності для учнів.

Існує проста і дієва формула, яка допоможе повернути відчуття контролю та знизити рівень тривожності — як у підлітків, так і в себе. Вона складається з трьох ключових елементів, спрямованих на відновлення зв'язку між тілом, емоціями та соціальним середовищем.

1. Дихання: Повернення контролю тілу

Коли людина перебуває у стресі, її фізіологія реагує негайно. Діафрагма, наш головний дихальний м’яз, «затискається», роблячи дихання поверхневим і уривчастим. У результаті мозок отримує сигнал про брак кисню, що автоматично запускає панічну реакцію. 

Робота з диханням є критично важливою, оскільки це єдина вегетативна функція, яку ми можемо свідомо контролювати. Навіть прості дихальні вправи, як-от активні вдихи-видихи, повертають тілу відчуття контролю. Змушуючи діафрагму працювати, ми насичуємо мозок киснем, заспокоюємо нервову систему і тим самим перериваємо ланцюг, що веде до паніки.

2. Соціальна підтримка: Людина лікує людину

Жодна травма не лікується наодинці, а людське спілкування є найефективнішими ліками. Підліткам, які переживають стрес, потрібне безпечне місце, де їх слухають без осуду і знецінення. Місце, де спектр емоцій — від гніву до сліз — мають право на існування. 

Соціальною підтримкою може стати друг, мудрий і приймаючий учитель, або залучення до волонтерської активності. Відчуття приналежності до групи та прийняття зменшує відчуття ізоляції та безпорадності, які часто супроводжують травматичний досвід.

3. Творчість: Безпечний вихід для емоцій

Накопичену напругу та емоції необхідно «випустити» — і творчість є для цього ідеальним безпечним інструментом. Малювання, музика, заняття театром, створення мемів — будь-яке самовираження, що не несе загрози, допомагає «випустити пару». 

Творчість дає можливість перетворити внутрішній хаос на зовнішню, контрольовану форму, допомагаючи підліткам опрацювати свої переживання без необхідності говорити про них напряму, що може бути надто складно.

Практики для освітян: що робити у класі

Роль учителя

Учитель може першим помітити, що дитина стала більш втомленою, замкнутою чи, навпаки, занадто різкою. Найважливіше в цей момент — не поспішати з оцінками чи докорами, а показати: «Я бачу, що з тобою щось відбувається. Я поруч». Це дає відчуття безпеки й довіри.

Мова емоцій

Не завжди підлітки можуть сказати словами: «Мені важко». Але вони можуть передати це кольором чи образом. Учитель може запропонувати коротку вправу — намалювати свій «сьогоднішній настрій» у кольорах. Або попросити назвати три слова, які описують стан прямо зараз. У класі з’являється розуміння: емоції різні, але вони всі мають право на існування. І дитина бачить, що вона не одна у своїх переживаннях.

Ритуали, що створюють стабільність

У час, коли світ здається непередбачуваним, маленькі повторювані дії можуть стати якорем. Це може бути хвилина тиші на початку уроку, коротке вітання в унісон чи спільний ритуал після повітряної тривоги: наприклад, намалювати коло на аркуші й написати одне слово про свій стан. Такі прості практики створюють у дітей відчуття: «Ми повернулися. Ми разом. Ми в безпеці».

Простори для відновлення

Іноді учневі потрібна можливість на хвилину «вийти» з напруженого процесу. У класі чи школі можна організувати «куточок спокою»: кілька аркушів, які можна рвати, антистрес-іграшка чи плед. Дитина може підійти туди, якщо відчуває перевантаження. Інший варіант — «кубик ресурсів» із простими діями: подихати, зробити кілька присідань, написати думку на аркуші. Це маленькі, але дієві способи повернути собі рівновагу.

Сила спільності

Підліткам важливо відчувати, що вони — частина групи. Вчитель може створювати прості формати взаємопідтримки: об’єднати учнів у пари й попросити обговорити за 2 хвилини питання «Що допомогло тобі сьогодні почуватися краще?» Або раз на тиждень робити спільну творчу справу: плакат мрій, коротке відео, прикрашання класу. Так народжується відчуття зв’язку й довіри.

Учитель як опора

Найголовніше — це присутність. Учні можуть вдавати, що не слухають, але вони відчувають: чи дорослий поруч здатен залишатися спокійним, чи готовий приймати їхні емоції без осуду. Стабільний учитель стає тією опорою, яка допомагає витримати тривогу й віру в те, що навіть у найважчі часи життя має сенс і продовжується.

Підлітки будуть знецінювати, бурчати, закриватися. Це частина віку. Але це не означає, що їм не потрібна допомога. Навіть якщо здається, що вони «нічого не слухають», вони все одно запам’ятовують, відчувають і беруть приклад. Кожен дорослий, який залишається стабільним і приймаючим, дає підлітку шанс пройти цей складний період із меншими втратами для психіки.

Більше матеріалів на тему «Підлітки і тривожність під час війни. Що варто знати?» можна знайти за посиланням https://www.zmin.org.ua/.

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 05.12.2025