Соціалізація та інтеграція дітей ВПО у громадах: рекомендації МОН

Воєнні дії, спричинені російською збройною агресією, призвели до вимушених внутрішніх міграційних процесів. З території проведення бойових дій у пошуках безпечного перебування виїхала значна кількість населення України. Серед них – найуразливіша до суспільних потрясінь категорія – діти. Міністерство освіти і науки підготувало методичні рекомендації щодо способів покращення соціалізації та інтеграції дітей, які входять до категорії внутрішньо переміщених осіб.

За даними Інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики, станом на 18 березня 2024 року в Україні зареєстровано 4,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. З них майже 21% (997 тисяч) – це діти віком до 18 років.

Саме в дітей виникають значні труднощі соціального і психоемоційного характеру, пов’язаних зі зміною середовища проживання та звичного кола спілкування, тим паче, якщо така міграція спричинена війною.

Особливо страждають діти віком від 3 до 15 років, оскільки діти до трьох років легко розлучаються з попереднім місцем проживання, а людина старше п’ятнадцяти років здатна сприйняти переїзд на нове місце більш раціонально, ніж у молодшому віці.

Саме тому в ситуації різкої зміни комфортного середовища проживання дитині віком від 3 до 15 років легко можна завдати психічної травми, яка призводить до різних розладів емоційно-вольової сфери, що може спричинити суттєві психологічні зміни у її поведінці.

Для дітей вимушених переселенців психологічні проблеми проявляються в порушенні психоемоційного стану здоров’я (погіршення комунікативного спілкування з оточуючими; появі дратівливості, агресивності, тривожності, відсутності довіри до інших; відчутті самотності, ізольованості та власної неповноцінності; ускладненні процесу соціалізації та якості виховання (порушення шкільної дисципліни, поява проблем у навчанні), що призводить до ускладнення формування особистості.

З порушенням психоемоційного стану дитини також пов’язана проблема ресоціалізації. При повній зміні місця проживання на перший план виходить питання інтеграції в нове середовище.

За таких умов істотно зростає роль психологічної служби в системі освіти, яка має забезпечувати своєчасне і систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки відповідно до цілей та завдань функціонування системи освіти.

Як система освіти може допомогти учасникам освітнього процесу

Система освіти має значні можливості для допомоги учасникам освітнього процесу.

Закон України «Про освіту» та Положення про психологічну службу в системі освіти України, визначають загальне спрямування діяльності психологічної служби в закладах освіти на профілактику та подолання стресів, зокрема розв’язання освітніх та виховних завдань, що сприятимуть збереженню психологічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу, формуванню моделі бажаної поведінки, усвідомленню основних рис відповідальної поведінки, повноцінному розвитку особистості, створенню умов для формування мотивації до самовиховання і саморозвитку.

Війна негативно позначається на соціалізації та інтеграції дітей і підлітків, адже соціалізація – це «процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом установок, цінностей, ролей, очікувань, які властиві певній культурі або соціальній групі».

Це «процес, за допомогою якого культура передає людям свої переконання, звичаї, звички і мову».

У дитячому і юнацькому віці діють всі основні механізми соціалізації:

• прийняття та засвоєння нових соціальних ролей;
• соціально-рольова ідентифікація;
• наслідування як відтворення поведінки і діяльності, досвіду людей;
• інтеріоризація оцінних ставлень батьків, педагогів та ровесників;
• орієнтація на соціальні очікування старших та однолітків;
• порівняння себе з іншими людьми;
• навіюваність і конформізм тощо.

Проблеми соціалізації дітей і молоді в умовах війни:

• різні джерела соціалізації, які спрямовані на формування діаметрально протилежних цінностей у дітей та молоді: патріотичне та громадське виховання у школах; ворожа антиукраїнська пропаганда, висвітлення агресії та насильства в українських ЗМІ; песимістичні настрої, роздратування та негармонійні стосунки в сім’ї тощо;
• викривлення системи поглядів на життя, формування серед дітей і молоді окупованих територій уявлення про «героїзацію війни», актуалізація радянської цінності «діти-герої», закріплення негативного ставлення до «ворогів» – захисників територіальної цілісності і незалежності України; особливо ускладненою буде реінтеграція в українську систему цінностей тих дітей, які втратили своїх батьків-колаборантів;
• «Інформаційний фон гібридної війни близький до панічного, а тому постійно гіперболізує загрози безпеці…; стан перманентної загрози призводить до того, що людська психіка постійно перебуває у пороговому стані».

Через зазначені проблеми у дітей переважають процеси збудження над процесами гальмування, що проявляється в гіперактивності, неконтрольованості своїх дій і поведінки.

У дітей формується фрагментований у часі світогляд: щасливе безтурботне «вчора» до війни – трагічне загрозливе «сьогодні» в умовах війни – невизначене тривожне «завтра» після війни.

Руйнується раніше сформована система міжособистісних стосунків. Взаємини, які до війни були дружніми і навіть родинними, часто стають ворожими.

Частина дітей-переселенців вимушена проживати за межами звичного середовища, часто у розбитих сім’ях, коли хтось із членів родини з різних причин залишився на окупованій території. Це ускладнює адаптацію до нових умов життя, дітям і молоді важко інтегруватися з новим соціальним оточенням (поширення «мови ворожнечі», залякування, цькування місцевими дітей, які пережили жах війни).

Деформується сформована раніше модель моральної поведінки. На окупованих територіях «патріотичне виховання» дітей здійснюється в дусі ненависті до України, розширюється моральна межа дозволеного, виправдовується агресія щодо «чужих», прищеплюється звичка до насильства.

Війна «дискредитує норми моралі мирного життя, норми права, компроміс та діалог як засіб досягнення цілей». Виникає реальна загроза втрати дітьми позитивних життєвих орієнтирів, власного ідеалу, що породжує стрес і фрустрацію, спричинює девіантні форми поведінки.

Проблеми більшості дітей ВПО переважно сконцентровані в адаптації до нових навчальних колективів, а їхнє вирішення має полягати у створенні сприятливого соціально-психологічного клімату у закладах освіти.

Шкільна адаптація тісно пов’язана із соціальною адаптацією, яка зумовлена змінами соціальної реальності та життєвими обставинами і потребує особливої мобілізації та оптимізації зусиль здобувача освіти у відповідь на ці зміни.

Метою психосоціальної підтримки дітей з категорії ВПО має бути допомога, що спрямована на подолання проблем розвитку, викликаних пережитим досвідом вимушеного внутрішнього переміщення.

Основні напрями роботи

1. Робота з усією сім’єю з метою забезпечення умов для оптимального розвитку дитини та можливостей для розкриття її здібностей: створення сприятливого соціально-психологічного клімату в закладі освіти (психологічна просвіта педагогічних працівників, батьків); застосування міжсекторальної взаємодії та мультидисциплінарного підходу до вирішення проблем, які виникають; залучення до надання психологічної допомоги висококваліфікованих фахівців: практичних психологів, соціальних педагогів, психотерапевтів.

2. Стимулювання розвитку через підтримку дитини: забезпечення індивідуальним психологічним супроводом дітей, вихованців, учнів, студентів зазначених категорій та надання їм необхідної корекційної, реабілітаційної та соціально-педагогічної допомоги; залучення постраждалих дітей до участі в діяльності закладів позашкільної освіти з метою створення умов для їх самореалізації: проведення психологічної діагностики та корекційно-відновлювальної роботи з дітьми даної категорії; залучення вихованців, учнів, студентів зазначених категорій до активної виховної і розвиткової діяльності в позаурочний час.

3. Усунення перешкод для розвитку дитини: соціально-педагогічна допомога сім’ям вимушених переселенців у налагодженні соціальних зв’язків; надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги здобувачам освіти в адаптації до нових умов освітнього процесу; налагодження побутових умов їх проживання і встановлення нових соціальних зв’язків у закладі освіти та за його межами; недопущення своїми діями чи бездіяльністю вторинної травматизації учасників освітнього процесу та, за потреби, перенаправлення дітей, батьків і педагогів до інших спеціалістів.

Під час планування допомоги здобувачам освіти ВПО на початкових етапах заходи з соціалізації мають проводитися у формі спостереження, бесід з класними керівниками, індивідуальних консультацій батьків за запитом.

Етапи психологічного супроводу здобувачів освіти ВПО

1. Консультування:

• консультування батьків, яке спрямоване на підвищення адаптивних можливостей самих батьків, рівня їх обізнаності щодо можливих проявів у поведінці, психіці дитини;
• консультування педагогів закладу освіти з питань супроводу учнів ВПО щодо створення безпечного та дружнього середовища у закладі;

2. Діагностика:

• індивідуальна психодіагностика здобувачів освіти ВПО, яка здійснюється за запитом з метою визначення рівня адаптації та соціалізації дитини. Також вивчаються певні особливості: емоційний фон, мотивація до навчання, домінантні навчальні мотиви, рівень самооцінки, особливості нервової системи дитини;
• групова психодіагностика, під час якої значна увага приділяється психолого-педагогічному супроводу здобувачів освіти:
• 1-х класів щодо визначення рівня адаптації першокласників до школи;
• 4-х класів щодо визначення рівня психологічної готовності учнів до навчання в середній ланці та профілактика шкільної дезадаптації в п’ятому класі;
• 5-х класів щодо визначення рівня адаптації до нових умов навчання;
• 9-х класів щодо визначення рівня психологічної готовності з профорієнтації та прогнозування професійної успішності;
• 10-х класів щодо визначення рівня адаптації в старшій школі.

Діагностичні дослідження проводяться за трьома основними напрямами: психологічне вивчення здобувачів освіти, опитування педагогів і батьків. Особливу увагу приділяють здобувачам освіти категорії ВПО.

За результатами діагностичного дослідження розробляють рекомендації для батьків та вчителів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей.

3. Навчальна діяльність: одним із напрямів роботи фахівців психологічної служби є навчальна діяльність. Діти ВПО відвідують практичні заняття з курсів за вибором.

Заняття із спецкурсів сприяють розвитку різних сторін психіки дитини; її пізнавальної та емоційно-вольової сфер; комунікативних навичок; пізнання внутрішнього світу (думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей).

Методи роботи, які можна використовувати під час занять – це дихальні техніки, тілесні техніки, вправи на зняття психоемоційного, м'язового напруження, методи арт-терапії, зокрема: терапія творчим самовираженням, ізотерапія, музична терапія, танцювальна терапія, мандалотерапія, ігрова терапія, казкотерапія, тілесно-рухова-терапія, бібліотерапія, кінотерапія, сміхотерапія, рухливі ігри, релаксаційні вправи тощо. Також, можна застосовувати роботу з природними матеріалами, пластиліном, солоним тістом, виготовлення аплікацій тощо.

4. Просвіта: значна кількість часу у роботі фахівців психологічної служби відведена психологічній просвіті. Проведення просвітницьких заходів як напряму діяльності працівників психологічної служби передбачає формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Основні аспекти діяльності практичних психологів

Основними аспектами діяльності шкільних психологів є:

психологічна підтримка здобувачів освіти, їхніх батьків та педагогічних працівників: практичні психологи надають психологічну підтримку всім учасникам освітнього процесу, які можуть переживати стрес, тривогу та психологічний дискомфорт через воєнні дії;

• консультування учасників освітнього процесу: практичні психологи мають працювати з учасниками освітнього процесу, щоб допомогти та підтримати в умовах війни;
• розроблення програм психосоціальної підтримки: практичні психологи можуть брати участь у розробленні та впровадженні програм психосоціальної підтримки для учасників освітнього процесу, спрямованих на зменшення стресу та підвищення психологічної стійкості;
• навчання педагогічних працівників з питань психологічної підтримки: практичні психологи можуть проводити навчальні семінари та тренінги для педагогічних працівників з питань виявлення та підтримки дітей, які пережили стресові ситуації внаслідок воєнних дій;
• створення безпечного психосоціального середовища: практичні психологи сприяють створенню атмосфери безпеки та підтримки в закладах освіти, де діти можуть відчувати себе захищеними та отримувати необхідну психологічну допомогу.

До змісту соціально-педагогічної роботи закладів освіти в умовах воєнного стану також належить посилення діяльності з формування усвідомленого та відповідального ставлення здобувачів освіти, батьків і педагогічних працівників до необхідності дотримання прав людини, поваги до її честі та гідності; духовних цінностей українського народу, національної самобутності; оборонної свідомості та громадянської стійкості; патріотизму; поваги до державних символів, державної мови, суспільно-державних (національних) цінностей України, розуміння їх важливості для становлення держави; усунення впливу держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційній, освітній, культурній сферах України; поширення інформації про ветеранів війни, формування традицій вшанування пам’яті загиблих (померлих) ветеранів війни; формування готовності до виконання конституційного обов’язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Стратегії діяльності соціального педагога у закладі освіти

Соціальний педагог у своїй роботі має запроваджувати такі стратегії:

• емоційна підтримка: соціальний педагог має вміти слухати та розуміти емоції дітей, сприяючи їхньому емоційному відновленню через ігрові та творчі заняття;
• соціальна адаптація: підтримка у соціальній адаптації дітей, які втратили звичний соціальний контекст через війну, охоплює психосоціальну підтримку та розвиток міжособистісних навичок;
• партнерство з батьками: співпраця з батьками для створення безпечного та підтримувального середовища для дітей, охоплює психологічну підтримку для батьків та надання ресурсів для виховання;
• інформаційна підтримка: соціальний педагог забезпечує доступ до інформації про соціальні та психологічні послуги для дітей та їхніх сімей, а також про права та можливості;
• формування громадянської свідомості: соціальний педагог сприяє формуванню громадянської свідомості учнів та їх активної громадянської позиції, зокрема, працює над розвитком толерантності та культури міжособистісних відносин;
• робота з волонтерами та громадськими організаціями: соціальний педагог може співпрацювати з волонтерами та громадськими організаціями, які надають допомогу військовим, постраждалим внаслідок війни та їхнім сім'ям, може організовувати спільні проєкти, тренінги та інші форми співпраці з метою підтримки учасників освітнього процесу та допомоги їм.

Робота, що проводиться закладах освіти, спрямована на реалізацію Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» та виконання Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2023 р. № 1322, повинна бути орієнтована на формування у здобувачів освіти почуття патріотизму, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності, усвідомлення громадянського обов’язку щодо сприяння розвитку успішної країни та забезпечення власного добробуту в ній.

Формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє і народне благо, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві – це комплексна, системна й цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів.

Украй необхідними і пріоритетними є завдання з формування в населення, особливо для мешканців тих територій, які знаходяться поблизу військових дій, або тих, що були раніше під окупацією, знань правил пожежної, мінної безпеки та цивільного захисту, алгоритму дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, надання домедичної допомоги.

Організація освітнього процесу зі здобувачами освіти в умовах воєнного стану відбувається з урахуванням низки чинників.

Головне завдання закладів освіти – зосередитися на збереженні, зміцненні й відновленні фізичного, психічного та духовного здоров’я дітей.

Діяльність закладів освіти в умовах воєнного стану в Україні спрямовано на організацію змістовної, різноманітної роботи не лише з метою оздоровлення дітей, забезпечення їхнього активного відпочинку, закріплення й розширення уявлень про навколишній світ, а й для здійснення психолого- педагогічної підтримки, сприяння усвідомленню толерантного ставлення до осіб, які постраждали від наслідків конфлікту; правової культури, самоповаги та відповідальності за своє життя, відповідальності за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди; недопустимості дискримінації за ознакою статі, нетерпимості до насильства над особою. Тому надзвичайно важливо гнучко підходити до організації роботи закладів освіти та налаштовувати освітній процес так, щоб він був комфортним і нетравматичним для дітей та педагогів.

У статті 57-1 Закону України «Про освіту» зазначено, що органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти; заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники приймають у межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Робота закладів освіти в умовах воєнного стану організовується залежно від конкретної ситуації та з урахуванням заходів та завдань, що визначені військово-цивільною адміністрацією та засновником.

Наразі значну кількість закладів та установ освіти України знищено російськими окупантами, значна кількість фахівців закладів освіти була змушена покинути свої домівки, роботу. За статистичними даними, кількість фахівців, які продовжують здійснювати педагогічну діяльність у штатному режимі на робочих місцях, становить, зокрема практичних психологів
12 124 особи, соціальних педагогів – 6 528 осіб.

Сьогодні, як ніколи, усі учасники освітнього процесу потребують психологічної підтримки та допомоги. У цей неспокійний час працівники психологічної служби працюють 24/7, використовуючи інформаційно- комунікаційні технології для організації взаємодії з учасниками освітнього процесу, проводячи консультації через створений у мережі електронний «Кабінет психолога / соціального педагога».

Фахівці психологічної служби приділяють значну увагу психосоціальній та соціально-педагогічній допомозі дітям внутрішньо переміщених осіб,
із сімей учасників АТО (ООС), військових ЗСУ, постраждалих під час військових дій, дітям та сім’ям, які мають складні життєві обставини, які були переміщені (ВПО), з числа постраждалого населення від воєнних дій.

Отже, для успішної соціальної адаптації ВПО, як дітей, так і дорослих, важливо навчати й інформувати їх про шляхи розв’язання проблем, роз’яснювати алгоритм дій, переконувати, показувати зразки дій, наводити приклади, ілюстрації, демонстрації, аналізувати ситуації, виконувати вправи, перевіряти й корегувати дії.

На вебсайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» створено сторінку «Матеріали для використання в роботі під час воєнних дій», яка постійно оновлюється.

Для підвищення кваліфікації працівників психологічної служби у системі освіти України та педагогічних працівників на вебсайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» розміщені кращі практики та записи вебінарів.

Також розміщено науково-методичні матеріали «Розвиток фахових компетентностей працівників психологічної служби» та навчальні семінари для працівників психологічної служби у системі освіти України щодо створення єдиної статистичної звітності.

Окрім того, в Україні працюють «гарячі лінії», спеціалісти яких допомагають підтримати ментальне здоров’я, надати психологічну допомогу в умовах постійного стресу та емоційної напруги, спричинених війною.

«Гарячі лінії» допомоги

За матеріалами Міністерства освіти і науки України.

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 24.07.2024