У європейських країнах система кар’єрного консультування давно стала невіддільною частиною освітнього процесу та інструментом розвитку ринку праці, тоді як в Україні вона залишається недостатньо поширеною та малоефективною.
За даними опитування, проведеного Info Sapiens на замовлення Національного агентства кваліфікацій та Helvetas, майже третина працездатного населення України (28,7% чоловіків і 26,3% жінок) потребують зміни професії або підвищення кваліфікації. Найбільше це стосується молоді віком 20-29 років (41%). Ці цифри свідчать про невідповідність між обраними професіями, попитом на ринку праці та особистими інтересами.
Кар’єрні радники – це фахівці, які допомагають людині обрати професійний шлях, враховуючи її здібності, інтереси, тренди ринку праці та перспективи працевлаштування. Їхня робота охоплює профорієнтацію, психологічне консультування та допомогу у визначенні кар’єрних цілей.
У школах роль кар’єрних радників є особливо важливою. Вони допомагають дітям не просто вибрати професію, а й зрозуміти свої сильні сторони, інтереси, спрямувати їхню енергію на те, що може стати джерелом фінансової стабільності.
В Україні розвиток системи кар’єрного консультування знаходиться на початковому етапі. На сьогодні відсутній відповідний професійний стандарт. Відсутність чітко визначених обовʼязків і вимог до компетентностей карʼєрних радників унеможливлює розвиток професії.
Хоча в структурі Державної служби зайнятості існують кар’єрні консультанти, їхніх ресурсів недостатньо, щоб охопити всіх, хто цього потребує. Зосереджуючись переважно на дорослих, ці консультанти не працюють із молоддю, особливо школярами.
Головні проблеми:
Перспективним виглядає запуск в Україні Національного центру Euroguidance, який має на меті створити умови для професійної орієнтації. Але його робота лише розпочалася, і на масштабні результати потрібно чекати.
У країнах Європи система кар’єрного консультування має багаторічну історію та чітко налагоджену структуру. Вона охоплює всі етапи життя людини: від школи до професійного життя. Ось кілька прикладів:
1. Інтегрувати кар’єрне консультування в шкільну систему. Кар’єрні радники повинні бути частиною шкільного штату, щоб забезпечити постійну підтримку учнів.
2. Підвищити рівень фінансування. Успішна профорієнтація вимагає ресурсів: тренінгів, сучасних інструментів тестування, організації стажувань тощо.
3. Враховувати досвід ЄС. Використати найкращі практики Німеччини, Франції, Швейцарії для адаптації їх до українських реалій.
4. Співпрацювати з ринком праці. Кар’єрні радники повинні працювати в тісному контакті з роботодавцями, щоб забезпечити актуальність отриманих рекомендацій.
Кар’єрні радники – це ключ до формування ефективної системи профорієнтації, яка не лише допоможе кожній людині знайти свій шлях, а й підвищить конкурентоспроможність економіки України.
Поки процес запровадження карʼєрних радників в Україні – це справа ентузіастів і громадських організацій, які розуміють необхідність і користь від цих фахівців.
Однак це має бути чітка державна стратегія, і створення Національного центру Euroguidance є початком цього процесу.
Василь Федюк, член Національного агентства кваліфікацій.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 06.02.2025