 |
Обнадіяти світлими перспективами громаду, всіх вчителів, викладачів, вчених і студентів при всьому бажанні сьогодні не можна. В 2009 році їх заробітна плата та стипендія зростати не буде |
С. Ніколаєнко - що очікувати освітянам і науковцям у 2009 році
Ні у кого з читачів не викликає сумнівів теза, щодо пріоритетності розвитку освіти і науки в Україні, необхідності інноваційного розвитку держави. Євросоюз, США інші країни давно оголосили про розбудову економіки знань. Європейці в Лісабонській стратегії передбачили виділення на науку щорічно не менше 3% ВВП. США щорічно витрачає не менше 4% ВВП на науково-технічну галузь. На освіту всі розвинені країни витрачають не менше 8-10% ВВП. Україна за останні роки зробила серйозні кроки щодо збільшення фінансування освітньо-наукової галузі. Так в 2007 році на освіту було витрачено близько 7% ВВП і 1,1% ВВП на науку з усіх джерел фінансування. Але подолати енергетично-сировинний характер економіки нам не вдалося. Тому і автор статті, колишній голова парламентського комітету і міністр освіти і науки аналізує в статті як реалізуються державні пріоритети в Держбюджеті 2009 року.
Закони України про освіту і науково-технічну політику чітко визначають відсоток від Внутрішнього валового продукту, який держава мусить спрямовувати на освіту і науку. Ці показники складають відповідно 10% і 1,7%. Ще важко точно сьогодні назвати цьогорічні цифри, бо не всі місцеві бюджети затверджені, але з наявних даних можна спрогнозувати, що на освіту з бюджету буде витрачено до 6%, а на науку до 0,5% від ВВП.
На жаль, сьогодні обнадіяти світлими перспективами громаду, всіх вчителів, викладачів, вчених і студентів при всьому бажанні я не можу. Практично в 2009 році їх заробітна плата і стипендія зростати не будуть. Постановою Уряду ?739 від 1 жовтня 2008 року збільшено мінімальну заробітну плату для виробничої сфер до 605 грн., а для бюджетної сфери вона залишилась незмінною на рівні 545 грн. І лише перший і другий тарифні розряди (охоронники, технічки, робітники) отримають нову мінімалку. В решти науковців і працівників: від лаборанта і інженера до професора, директора і ректора зарплата фактично заморожена. Але хто ж заморозить ціни на товари, харчі, комунальні послуги? Ніхто. Вони зростали і будуть зростати.
Якщо взяти фактичну інфляцію за 2008 рік, то реальна купівельна спроможність всіх працюючих, в т.ч. освітянина, вченого, лікаря, бібліотекаря знизилась в середньому на 20%. На 2009 рік уряд планує інфляцію 9,5%, фахівці називають реальну цифру 22%. Отже, попереду ще втрата п'ятої частини і так невеликих доходів працюючих, інтелігенції, робітників і селян.
Вже на початку року маємо затримки із виплатою зарплат вчителів і лікарів, особливо в Харківській, Чернігівській, Сумській областях, місті Києві. Повсюдною стала практика відправляти педагогів у відпустки за власний рахунок. Владою інтенсивно відпрацьовуються кроки щодо відміни всіляких доплат і надбавок, передбачених законодавством на 2009 рік.
Взагалі, якщо подивитись в цілому на держбюджет 2009 року, то він ніби зріс по доходам на 3%, а по видаткам на 5,5%, але при цьому приріст ВВП планується на рівні 0,4%. Заради справедливості скажу, що проект бюджету, внесений в парламент у жовтні 2008 року був набагато гірший, ніж цей варіант. В ньому навіть не було коштів на друк підручників. Тому і профільний парламентський комітет і міністерство зробили перші кроки щодо поліпшення ситуації. В установах Міністерства освіти і науки приріст витрат передбачено на 18,9% , в т.ч. по загальному фонду 11,6%, спеціальному фонду 37,8%. На перший погляд ніби все складається дещо краще в порівнянні з іншими сферами. Показники вищі від загального росту бюджету по Україні. Але якщо згадати, що в держбюджеті розмір комунальних послуг визначений по старій ціні на природний газ, то фактично передбачених витрат для шкіл, вузів, училищ, дитсадків, наукових установ на тепло, світло, воду вистачить лише на 60-70% від потреби.
Хочу сказати декілька слів про так званий спеціальний фонд, бо власне це не бюджетні кошти, а це те, що заробляють самі навчальні заклади. Раніше їх називали позабюджетними коштами, які витрачались на потреби працівників, зміцнення матеріальної бази, тощо. Тепер держава це привласнила собі. В основному вони формуються за рахунок надання послуг, оренди, виконання науково-прикладних розробок, ведення господарчих робіт, отримання плати за навчання, яку в цьому році уряд хоче збільшити щонайменше на 37,8%. Але якщо взяти до уваги згадуваний ріст цін на комунальні послуги, то плата за навчання певно зросте більше ніж на половину цьогорічної вартості. Це призведе ще до більшої соціальної напруги, масових звільнень студентів, трагедій у сім'ях, де навчаються діти.
Як фахівець, не зовсім уявляю, як вузи зможуть «мобілізувати» на 2009 рік 4,5 млрд. грн. спецфонду за рахунок своїх студентів. Це при тому, що зупинено роботу значної частини підприємств, наростає безробіття, тупиковою є ситуація з поверненням банківських кредитів і т. і.
І ще кілька слів про фінансування вузів. Якщо уважно поглянути на бюджети різних університетів, то впадає в очі така несправедливість. Впадає в око цьогорічний бюджет національного авіаційного університету. Він сягає 453 млн. грн., в т.ч. спецфонд 283 млн. грн., або 52,5%. При цьому пропонується, щоб ця сума зростала проти 2008 року аж на 113 млн. грн., або на 89%! Також астрономічною - на 60% є підвищення спецфонду в Острозькій академії. В Національному університеті ім. Тараса Шевченка спец фонд також заважкий і складає 194 млн. грн., його зростання заплановане лише на 26%.
Турбує ГРОНУ і доля профтехосвіти. Зусиллями Асоціації профтехосвіти при нашій підтримці вдалося не допустити передачу її фінансування на місцеві бюджети, що мало б непередбачувані наслідки для системи підготовки робітників. На прикладі м. Києва ми бачимо негативні наслідки утримання профтехосвіти столичним бюджетом. Існує велика напруга між владою міста і педколективами. Вперше в минулому році училища міста залишились без зарплати. А що робитимуть із цими навчальними закладами дотаційні області? Цифри бюджету на профтехосвіту не радують. Не зрозуміло чому загальне фінансування на систему зросло лише на 11,9%, проти 18,9% по всій освітній галузі.
Не ясно з яких джерел училища зможуть отримати 307 млн. грн. спецфонд (річний ріст +29%). Невтішнною є ситуація щодо харчування учнів училищ, оновлення застарілої матеріальної бази, оплату енергоносіїв.
Прикрим для майбутнього країни є те, що згортаються і ті інноваційні програми, які покликані оновити застарілу наукову і навчальну бази. На інформатизацію ПТУ, технікумів і вузів передбачено лише 1,2 млн. грн., що в 22 рази менше минулорічного!
Раду освітян турбує і те, що повністю звернуті і ті мізерні соціальні програми, які були присутні в попередні роки. Так з бюджету зник рядок щодо виділення коштів на кредитування будівництва житла педагогічним працівникам (в 2008р. передбачалось 30 млн. грн.). Зменшено на 9% витрати порівняно із цьогорічними на фізичну і спортивну підготовку молоді. І це відбувається на тлі різкої втрати здоров'я молоді.
Не знаходимо в бюджеті ефективно працюючих не перший рік загальнодержавних інноваційних освітніх програм. Не виділено субвенцій регіонам на придбання шкільних автобусів (було 70 млн. грн.), згорнуто програму «Школа майбутнього» (було 15 млн. грн.), вперше за багато років не передбачено субвенції на інформатизацію середньої освіти (в 2008 р. було 161 млн. грн.). Суттєво зменшено дотації регіонам на капітальні ремонти шкіл, позашкільних навчальних закладів.
Нерадісними є показники бюджету щодо підтримки молоді і студентства. У бюджеті на 2009 рік передбачений такий же самий розмір стипендій, який був у студентів з вересня 2008 року, але якщо врахувати рівень інфляції, то очевидно, що «студентський гаманець» схудне на 20-30%. На 2009 рік не заплановано жодної копійки на реконструкцію та ремонт гуртожитків. В минулому році передбачалося на ці цілі 92 млн. грн. Хоча капітального ремонту потребує із трьох тисяч гуртожитків не менше половини. Більшість гуртожитків не мають необхідного обладнання, меблі застарілі, енергозабезпечення аварійне. Потреба в гуртожитках є гострою. Тільки в Києві на квартирах мешкає більше 12 тис. студентів.
Найбільш прикрим є те, що вперше за останні роки в бюджеті відсутні кошти на продовження державного кредитування студентів. Щорічно виділялось на ці цілі близько 15 млн. грн. Не ясною тепер залишається доля тих кількох тисяч найбідніших студентів, які навчалися за рахунок цих коштів. Добре було б перевести їх на навчання за рахунок держави.
В наступному році 38 млн. грн. на компенсацію пільгового проїзду студентів на протязі всього року, включаючи і літні канікули. Але за підрахунками Міністерства освіти і науки та Міністерства транспорту та зв'язку на зазначені цілі необхідно вдвічі більше.
Дуже непростою, критичною є ситуація із фінансуванням наукової сфери. Ми пожинаємо нині економічні негаразди із-за ігнорування владою цього напрямку розвитку країни. Загальне бюджетне фінансування науки передбачається менше рівня минулого року і ледь сягає третини від передбаченого Законом. Національна академія наук отримала фінансування в розмірі 1,9 млрд. грн., в т. ч. 500 млн. грн. за рахунок так званого спецфонду. При цьому загальний фонд склав лише 89% від минулорічного! Загальне фінансування досягло лише 95% від попереднього року. Фінансування аграрної, правової, медичної та академії мистецтв по загальному фонду сягнуло ледве 97%, 96%, 67% і 86%. В Національній академії розмір річних призначень на прикладні наукові і науково-технічні розробки зменшилися на 138 млн. грн.. і склали 75% від минулорічного.
Зменшено на 12% загальний фонд прикладних досліджень у вузах. Дивно, що втричі скорочено міжнародні програми, серед яких є спільні міжнародні проекти з нанотехнологій, ядерних випробувань. Адже Україна має зв'язки із 62 країнами світу. На третину скоротились кошти на утримання унікальних національних надбань.
Вважаємо, що цей бюджет слід переглянути з точки зору справжніх пріоритетів і інноваційного розвитку. Адже в основі суспільства знань лежить концепція освіченої особистості. Чи сприятиме таке ставлення держави до освіти і науки росту благополуччя кожної людини, забезпеченню перспективи кожному малюку чи дівчині. Думаю, на жаль, що ні. Наша влада погрузла в конфліктах, бізнесова і політична еліта затьмарила свій розум непомірним збагаченням. Ніхто по справжньому не турбується за майбутнє країни. Пропозиції ГРОНУ до Уряду, Парламенту щодо мінімізації впливу негативних явищ на освіту і науку (введення освітянського податку, видання землі сільським школам для отримання коштів на підтримку матеріальної бази, харчування учнів, автономія навчальних закладів, поєднання освітнього процесу із продуктивною працею, удосконалення змісту освіти і т.д.) підтримки не мають. Не переглянуто оподаткування навчальних закладів, підтримки бізнесу, який працює по інноваційним проектам, виробляє конкурентну продукцію. Урядом не визначено пріоритетів в цих напрямках, не вживаються заходи щодо послаблення впливу демографічної кризи. Вчитель, Вчений знову гостро відчувають свою другорядність в суспільстві. З цим миритися не можна.
Станіслав Ніколаєнко, голова Громадської Ради освітян та науковців України.
Освіта.ua
31.01.2009