Щодо обговорення Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року

Лист МОНмолодьспорт № 1/9-584 від 20.08.12 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

№ 1/9-584 від 20 серпня 2012 року

Ректорам (директорам)
вищих навчальних закладів

Щодо обговорення Концепції
гуманітарного розвитку України
на період до 2020 року

На виконання доручення Віце-прем’єр-міністра України - Міністра охорони здоров’я України Богатирьової Р.В. від 08.08.2012 р. № 28704/4/1-12 до листа МОНмолодьспорту від 31.07.2012 р. № 1/10-2429 рекомендуємо обговорити на конференціях (зборах) науково-педагогічних (педагогічних) колективів, присвячених початку нового навчального року, та у студентських групах під час лекційних та семінарських занять із навчальних дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклу проект Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року (додається).

Про виконання просимо інформувати до 10.09.2012 р. електронною поштою на адресу: [email protected].

Додаток: на 8 арк.

Заступник Міністра - керівник апарату       П.М. Куліков

ПРОЕКТ

КОНЦЕПЦІЯ
гуманітарного розвитку України на період до 2020 року

I. Загальні положення

Проект Концепції гуманітарного розвитку України до 2020 року (далі – Концепція) аналізує сучасний стан гуманітарного розвитку в Україні, визначає основні цілі, пріоритети, завдання та принципи державної політики і політики в галузі гуманітарного розвитку на період до 2020 року, а також стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані результати.

ІI. Мета впровадження Концепції

Метою впровадження Концепції є реалізація цілісної політики гуманітарного розвитку держави, відповідної національним пріоритетам, завданням модернізації суспільства та загальноєвропейським демократичним настановам у процесі удосконалення суспільства шляхом його наближення до потреб людини у всіх сферах суспільного життя, створення умов для максимального розвитку національної культури, розкриття творчо-продуктивного потенціалу й самореалізації кожної особистості відповідно до її духовних і матеріальних потреб та інтересів.

Практичне досягнення зазначених цілей полягає в оптимізації та розширенні переліку державних гуманітарних програм з урахуванням фундаментальних цінностей свободи, справедливості, солідарності, демократичних принципів, верховенства права, захисту фундаментальних прав і основних свобод людини, які полягають у подоланні бідності, безробіття й дискримінації людини, рівному доступі до освіти, медицини, культури та житла; рівних можливостях для чоловіків та жінок; захисті довкілля; подоланні ксенофобії, створенні умов для вільної діяльності засобів масової інформації і доступу до публічної інформації, підтримці молоді; піклуванні про дітей та літніх людей.

III. Актуальні проблеми, на розв’язання яких спрямована Концепція у сфері гуманітарного розвитку України, та причини їх виникнення

3.1. Основні проблеми, які потребують розв’язання:

• відсутність нової системи культурних цінностей, яка б базувалась на основі історико-культурних традицій українського народу та кращих зразків самоорганізації культурних систем сучасного світу;
• втрата у широких верств суспільства ціннісних орієнтирів;
• вибірковий доступ до культурних надбань, обмежене використання у цій сфері новітніх інформаційних технологій;
• недостатня популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства;
• відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму;
• відсутність чіткої державної політики пам’яті, спрямованої на вирішення протиріч між традиціоналізмом і модернізацією при збереженні і зміцненні системи моральних цінностей.

3.2. Основні причини виникнення проблем у сфері гуманітарного розвитку України:

• зменшення участі держави в підтримці програм, пов’язаних з гуманітарним розвитком, і як наслідок – зменшення її впливу на формування життєвих цінностей і орієнтацій населення;
• демографічна криза;
• забруднення навколишнього середовища, погіршення умов життя громадян;
• недосконалість державної політики у гуманітарній сфері;
• низький рівень життя, зумовлений кризовими економічними явищами;
• прояви гендерної нерівності, насильства у сім’ї.

IV. Основні цілі та пріоритетні завдання державної політики у сфері гуманітарного розвитку України

4.1. Основні цілі гуманітарного розвитку України:

• підвищення соціальних стандартів життя;
• пріоритет прав людини та громадянських свобод як критерій оцінки ефективності діяльності держави та рівня розвитку суспільних відносин у країні;
• рівність прав і свобод людини незалежно від національності, мови, статі, релігії, приналежності до соціальних груп і громадських об’єднань;
• розвиток усіх мовних груп відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин;
• забезпечення повноцінного розвитку і функціонування української мови як державної;
• вільний доступ широких верств суспільства до культурних надбань;
• збереження та охорона культурної спадщини;
• підтримка розвитку і взаємозбагачення культур етносів, що проживають в Україні;
• забезпечення формування неконфліктної національної пам’яті, яка консенсусно сприймається в суспільстві, сприяє консолідації української нації та громадянської спільноти.

4.2. Пріоритетні завдання гуманітарного розвитку України

4.2.1. Впровадження нових соціальних стандартів життя:

• забезпечення зростання заробітної плати як дієвого стимулу трудової активності, а отже й економічного зростання;
• реформування пенсійного забезпечення, запровадження новітніх форм пенсійного страхування;
• зменшення економічно необґрунтованої нерівності населення за доходами, ліквідація крайніх форм бідності;
• забезпечення соціальної мобільності молоді, формування кадрового резерву країни через розвиток програм "соціальних ліфтів";
• створення ефективної системи соціального захисту населення, що діятиме на переважно адресних засадах;
• спрямування державних фінансових ресурсів на пріоритетні напрями розвитку соціальної сфери;
• збереження та розвиток соціальної інфраструктури (насамперед у сільських населених пунктах);
• підтримка добробуту сімей з дітьми, формування системи суспільних та особистих цінностей, орієнтованих на сім’ю з двома й більше дітьми;
• удосконалення житлової політики, упорядкування механізму надання доступного соціального житла;
• надання молодим сім’ям цільових довгострокових кредитів для купівлі та будівництва житла, підвищення ефективності механізму кредитування молодих сімей залежно від чисельності дітей у сім’ї;
• підвищення якості та ефективності надання послуг соціальної сфери;
• впровадження засобів заохочення до участі суб’єктів господарювання у вирішенні завдань соціального розвитку на місцевому та загальнодержавному рівнях.

4.2.2. Охорона здоров’я, впровадження стандартів здорового способу життя:

• розробка та впровадження державної програми сприяння здоровому способу життя, забезпечення доступності інформації стосовно її реалізації;
• проведення регулярних профілактичних оглядів населення;
• збільшення обсягів бюджетного фінансування галузі охорони здоров’я;
• створення матеріальних і моральних стимулів для підвищення якості надання медичної допомоги;
• поліпшення якості та рівня медичного забезпечення материнства і дитинства;
• активізація боротьби з поширенням наркоманії, ВІЛ-інфекції/СНІД, туберкульозу й іншими соціальними захворюваннями;
• виховання особистої відповідальності за власне здоров’я та здоров’я родини, навичок самозбереження, насамперед серед дітей і молоді;
• підвищення рівня підготовки педагогічних, медичних і соціальних працівників щодо організації заходів з формування здорового способу життя серед різних верств населення;
• удосконалення законодавства щодо регулювання правовідносин, що виникають у сфері заборони торгівлі алкогольною продукцією, тютюновими виробами та наркотичними засобами.

4.2.3. Забезпечення прав людей з особливими потребами та обмеженими фізичними можливостями:

• вдосконалення процесу підготовки і перепідготовки соціальних працівників і соціальних педагогів, розвитку матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів, що займаються підготовкою цих спеціалістів;
• формування системи диференційованої інклюзивної освіти, доступної для всіх осіб даної категорії;
• налагодження на державному рівні статистичного обліку та єдиної категоріальної класифікації дітей з особливостями психофізичного розвитку, ранньої діагностики його порушень, переддошкільної допомоги таким дітям та їхнім родинам;
• зміцнення навчально-матеріальної бази і розширення функцій спеціальних шкіл-інтернатів;
• створення і розповсюдження фонограмної та аудіовізуальної продукції, оприлюднення матеріалів у ЗМІ, що враховують особливості людей цієї категорії;
• формування у суспільстві позитивного ставлення до можливостей людей з особливими потребами за допомогою ЗМІ, освітніх установ, неурядових організацій.

4.2.4. Гарантування права людини на безпечне довкілля:

• екологізація продуктивних сил, впровадження безвідходних і маловідходних технологій виробництва та систем життєзабезпечення, розвиток альтернативних джерел енергії, зниження ресурсомісткості та енергомісткості виробництва;
• збереження та поновлення техногенно незмінених ландшафтів, збереження і розвиток природно-заповідної мережі;
• впровадження систем екологічно безпечного поводження з відходами, поширення вторинної переробки відходів та їх вторинного використання як сировини;
• формування в суспільстві екологічної свідомості й екологічної етики.

4.2.5. Дотримання принципів гендерної рівності:

• забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• формування у суспільстві культури гендерної рівності за допомогою інформаційно-просвітницьких кампаній із залученням органів виконавчої влади, засобів масової інформації, наукових і освітніх установ та громадських організацій;
• впровадження державних програм щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми.

4.2.6. Розвиток освітнього і наукового простору:

• підвищення доступності якісних освітніх послуг, у тому числі шляхом підтримки обдарованих дітей, дітей із малозабезпечених сімей, осіб з особливими потребами;
• оптимізація вищої освіти згідно з потребами та запитами ринку праці, довгостроковими прогнозами економічного розвитку українського суспільства;
• розвиток професійної освіти з урахуванням тенденцій на ринку праці, перспектив соціально-економічного розвитку регіонів;
• формування і розвиток сучасної системи безперервної освіти як основи життєвого успіху особистості;
• розвиток дистанційної освіти шляхом інтенсивного впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
• розвиток провідних вищих навчальних закладів як сучасних наукових центрів гуманітарного спрямування;
• збереження та розвиток наукових шкіл світового рівня;
• зведення до мінімуму «відтоку мізків»;
• подолання відірваності науки від запитів суспільства;
• омолодження кадрового складу наукових установ.

4.2.7. Гармонізація міжетнічних та міжконфесійних відносин:

• активізація політики підтримки національної культури та мови і мов національних меншин в усіх регіонах країни шляхом фінансування інноваційно - освітніх, культурних, інформаційних програм;
• підтримка діяльності національно-культурних товариств та інших організацій національних меншин;
• протидія ксенофобії, а також усім формам нетерпимості та дискримінації за етнічною, релігійною та расовою ознаками, сприяння  досягненню толерантності в суспільстві;
• надання необхідної допомоги, пов’язаної з облаштуванням і ресурсним забезпеченням репатріантів;
• утвердження принципів взаємоповаги та толерантності між віруючими, релігійними організаціями різних віросповідань, сприяння міжконфесійному порозумінню;
• здійснення спільних з релігійними організаціями проектів щодо пропагування загальнолюдських моральних цінностей, здорового способу життя, зміцнення інституту сім’ї, захисту дитинства та ін.;
• забезпечення відкритості та прозорості державної політики у сфері забезпечення права на свободу совісті, світогляду та віросповідання на всіх рівнях суспільного життя;
• сприяння реалізації права громадян на свободу вибору характеру освіти як елемента свободи совісті.

4.2.8. Вільний доступ широких верств суспільства до культурних надбань та захист культурної спадщини:

• забезпечення широкого доступу до культурних надбань засобами новітніх інформаційних технологій;
• популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства;
• забезпечення державної підтримки видань творів мистецтва і літератури вітчизняних авторів;
• подолання відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму, передусім через соціально-економічні причини;
• посилення й урізноманітнення державної підтримки концертно-гастрольної та виставкової діяльності вітчизняних митців та мистецьких колективів;
• підтримка сучасних форм мистецької, інтелектуальної та наукової творчості, у тому числі через спеціальні телевізійні канали і радіостанції, документальне та науково-популярне кіно, друковані та електронні засоби масової інформації;
• створення сприятливих умов для розвитку мережі книговидання та книгорозповсюдження, наповнення бібліотечних фондів науковими, науково-популярними, художніми творами, періодичними виданнями, виданнями на електронних носіях, базами даних;
• забезпечення доступу до мережевих інтернет-ресурсів у бібліотеках;
• збереження та розвиток мережі публічних бібліотек;
• забезпечення державною підтримкою мистецьких, літературних журналів, розвиваючої літератури, а також виробництва телевізійних програм для дітей та юнацтва.

4.2.9. Розвиток діалогу держави і громадянського суспільства:

• підтримка діяльності різних за спрямуванням громадських організацій;
• залучення представників громадянського суспільства до розробки, виконання й громадської експертизи проектів законодавчих актів і програм соціального розвитку;
• організація постійних зустрічей, «круглих столів», відеоконференцій з вищими посадовими особами держави, лідерами політичних партій для обговорення і розв’язання першочергових проблем суспільного розвитку;
• заохочення взаємодії органів місцевого самоврядування й громадськості з питань розробки місцевих програм гуманітарного розвитку;
• створення асоційованих структур, які мають визначене коло завдань і створюються за принципом цільового підходу для їх досягнення та вирішення;
• створення спільних консультативно-дорадчих органів, експертних рад, комісій, груп;
• проведення цілеспрямованої політики щодо підготовки кадрів та взаємного навчання державних службовців і представників громадянського суспільства навичкам і практики роботи в партнерстві один з одним;
• проведення демократичних форм соціальної кооперації та активної протидії гіпертрофуванню корпоративних інтересів;
• створення механізмів взаємної відповідальності держави та організацій громадянського суспільства;
• активне використання механізмів державно-приватного партнерства для реалізації спільних проектів у гуманітарній сфері;
• прийняття законодавчих актів щодо врегулювання статусу та діяльності непідприємницьких організацій;
• удосконалення законодавства, яким регулюються питання об’єднань громадян, соціальних послуг, благодійництва та благодійних організацій, політичних партій в Україні;
• спрощення процедур реєстрації та встановлення прозорих і простих процедур легалізації непідприємницьких організацій;
• законодавче врегулювання підприємницької діяльності організацій громадянського суспільства;
• запобігання державному втручанню в діяльність організацій громадянського суспільства;
• продовження імплементації в законодавство України положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про соціальні і культурні права, а також Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якими закріплено право на свободу асоціацій за кожною людиною, зокрема іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, у створенні та участі в об’єднаннях громадян, а також з урахуванням можливості їх участі в суспільному житті відповідно до європейських стандартів;
• спрощення бюрократичних процедур, для отримання максимально повного й оперативного доступу до інформації;
• посилення механізмів контролю за державними органами з боку громадянського суспільства.

V. Очікувані результати

Впровадження Концепції:

• сприятиме утвердженню демократичного, консолідованого суспільства, де знання та можливості їх практичного застосування є важливим засобом самореалізації і розвитку особистості, і тим самим сталого розвитку держави;
• стимулюватиме зменшення розриву у рівні життя між різними соціальними верствами;
• поліпшить моральне та фізичне здоров’я суспільства;
• служитиме розвитку інформаційного суспільства;
• сприятиме соціально-культурній активізації громадянина та громадянського суспільства, підвищенню загальнолюдських ціннісних орієнтирів;
• стимулюватиме подолання культурно-ідеологічних розходжень в українському суспільстві, сприятиме міжконфесійному і міжнаціональному порозумінню, поверненню громадянам історичної самоповаги, гордості за свою державу і віри в її майбутнє.

VI. Орієнтовні критерії оцінювання і показники результатів реалізації державної політики у сфері гуманітарного розвитку

Орієнтовними критеріями оцінювання і показниками результатів реалізації державної політики у сфері гуманітарного розвитку є:

• індекс розвитку людського потенціалу за методологією ООН;
• місце вітчизняних вищих навчальних закладів у світових рейтингах університетів;
• участь та позиція у рейтингу якості шкільної освіти;
• індекс реалізації екологічної політики;
• демографічні показники тривалості життя, народжуваності, смертності;
• рівень подолання гендерної нерівності та недовіри в суспільстві;
• рівень гармонізації інтересів різних груп суспільства, збалансування державних і приватних інтересів;
• ступінь контролю за діями влади з боку громадянського суспільства.

VII. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для впровадження Концепції

Державні видатки, пов’язані із впровадженням Концепції, будуть здійснюватися переважно за рахунок коштів, передбачених на фінансування діючих програм у сфері гуманітарного розвитку, а також у межах видатків, передбачених центральним та місцевим органам виконавчої влади на зазначені цілі у Державному бюджеті України, та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 20.08.2012