До Дня вчителя мережа рясніла світлинами із радісними та усміхненими обличчями освітян, яких мери, голови адміністрацій чи інші чиновники, включаючи профспілкових, із нагоди Дня працівників освіти нагороджують грамотами і подяками.
Сподіваюся, що щасливих тримачів грамот і подяк не примушували роздруковувати їх на власних чи шкільних принтерах. Адже і таке було.
Тож дивлюся на цей папірчано-копійковий мотлох, і згадую знайомого вчителя-пенсіонера, колись добре відомого у професійних колах, а потім забутого і нещасного із мізерною пенсією, якої ледве вистачало на примітивне животіння.
Памʼятаю , як він у моїй присутності, за чашкою бідного чаю у майже порожній квартирі сидів перед купою цих грамот і подяк, шматував кожну із них на дрібненькі фантики і плакав, розповідаючи, за що і коли їх отримав. Це було так страшно і сумно, що я ледве стримався від сліз…
Він пішов у той світ за кілька тижнів потому. Сусіди, які відкрили двері через те, що його давно не було видно у дворі, побачили під столом кучу фантиків із грамот і дипломів… А із вікон квартири було видно школу та селищну раду. Очільники яких йому колись вручали ті грамоти і дипломи…
Як же дешево у нас цінують учительську працю? Грамота, диплом, мізерна грошова подачка, якась медалька чи ще щось.
Або, як нещодавно в одній із областей урочисто проголосили, що вчитель із області, який стане переможцем Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», отримає премію – аж 12 тисяч гривень. І вчителі в коментарях до цього повідомлення – дякують.
У світі вчителів нагороджують так, щоб вони жили достойніше. У нас – щоб вони продовжували вірити в цінність фантиків. Це чистий радянський винахід: замінити зарплату блискучим папірцем і назвати це «повагою».
Ех, колеги! Ви стверджуєте, що вас не люблять, не поважають і зневажають у суспільстві. Воно то так, але дивлячись на все це, я думаю над іншим: а чи любите і чи поважаєте себе ви?
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 06.10.2025