Кілька днів тому уряд оголосив про суттєве збільшення суми коштів, що спрямовуються на виплату державного гранту для навчання у вищих закладах освіти.
Якщо коротко, ці гранти – механізм часткової компенсації вартості контрактного навчання для бакалаврів та окремих магістерських програм. Сума гранту визначається на основі результатів НМТ. І за останніми даними вона може складати від 17 і до 25 тисяч гривень, плюс регіональні та базові коефіцієнти.
Ці кошти не покривають повної вартості навчання на контракті, але для абітурієнта її суттєво зменшують. Для державного бюджету – це чималі кошти. У період тяжкої і кровопролитної війни. Що також не варто забувати!
Наразі немає офіційних даних про те, наскільки ефективною є грантова система. Думки керівників університетів, Міністерства освіти і науки, абітурієнтів та їхніх батьків із даного питання – суттєво відрізняються.
Немає жодних доказів, що гранти реально покращили доступ до вищої освіти для талановитих чи соціально вразливих абітурієнтів, що вони зупинили освітню міграцію і т. ін. Невідомі результати наукових і навіть соціологічних досліджень, які б дали можливість зробити якісь висновки про ефективність цієї системи.
Тому, власне, про грантову систему підтримки абітурієнтів наразі вести мову передчасно. А зосередимося на роздумах про те, що лежить в основі прийняття рішення про встановлення суми гранту та його надання конкретному абітурієнту.
Підставою для надання гранту є результати НМТ. Однак ці результати НМТ у шкалі від 100 до 200 балів насправді не є такими, що визначають рівень знань абітурієнтів.
І в цьому полягає ключова проблема. Пояснимо детальніше.
Склавши тести під час НМТ, абітурієнт отримує бали-оцінки за кількість правильних відповідей. Це є так звані тестові або «сирі» бали. Для того щоб тестові бали можна було використати у вступній кампанії, відбираючи абітурієнтів, їх необхідно перевести в шкалу 100-200 балів. У тестології цей процес називається «шкалюванням». Для шкалювання існують науково обґрунтовані методи, які забезпечують чесний розподіл результатів за шкалою 100-200 балів.
В Україні від використання наукових методик шкалювання в останні роки відмовилися. Замість них МОН затверджує сумнівні з точки зору науки і практичної доцільності «таблиці відповідності». Їхня сутність у тому, що тестові бали штучно розтягуються (переводяться) за шкалою 100-200. Так, як колись за часів екс-міністра освіти Д. В. Табачника почали штучно підганяти (переводити) 12 балів шкільного атестату в шкалу 100-200.
На практиці подібне «підганяння» результатів приводить до того, що людина, яка, скажімо, відповіла на 15 запитань тесту із 30, може отримати ті самі 170 балів, що й інша, яка відповіла на 20. Чому? Тому що у цих таблицях переведення, крім іншого, є занадто великі «плато» і «стрибки» на різних ділянках цієї шкали, вона абсолютно суперечить нормальній гаусовій логіці розподілу.
І найголовніше, що за такої системи апріорі переможцями можуть стати не найкращі, а ті, хто краще, образно кажучи, вписався у логіку оцінювання, зафіксовану у таблицях переведення, які склали чиновники. Тобто, результати за шкалою 100-200 балів жодного відношення до оцінювання якості освіти не мають і, виходячи з позицій здорового глузду та наукового знання, не можуть мати.
Якщо узагальнювати, то існуюча «шкала», створена в чиновницьких кабінетах, є міражем, фантомом реального шкалювання, з викривленими критеріями оцінювання. Фактично склалася ситуація, за якої держава, виділяючи суттєві бюджетні кошти на гранти, опирається не на рівень знань абітурієнтів , а на цифри, які не мають під собою жодного наукового підґрунтя.
Якщо говорити образно, то це все одно, що платити фермеру за яблука, оцінюючи їх лише за гарною світлиною, розміщеною в інтернеті. Реальний урожай та його якість – тобто реальні знання – залишаються поза увагою.
Звертаємо увагу, що на цьому етапі ми ведемо мову не про зміст тестів, до якого є багато питань; не про умови і технологію проведення НМТ, зумовлених військовим часом; не про гуманність існуючої системи НМТ, а про технологію т. з. шкалювання, якого у науковому розумінні його сутності НЕ БУЛО. Іншими словами – результати НМТ в сьогоднішніх умовах – це не «чистий вимір рівня знань», а продукт «штучного шкалювання».
Що це означає? Якщо повернутися до яблучної метафори, то уявіть собі, що ви маєте ваги, але замість того щоб зважити яблука, хтось спершу «натягує» шкалу ваг так, щоб з трьох кілограмів зробити сім, а з півкіло – два. Саме так працює теперішнє шкалювання у 100-200 балів.
Наголосимо, що така система працює не перший рік. Очевидно, що навіть у Міносвіти мало хто розуміє, що вони накоїли, затверджуючи такі таблиці, девальвуючи цим систему зовнішнього оцінювання, вступну кампанію, систему грантової підтримки.
А ще гірше те, що велика частина освітян, професорів, доцентів і журналістів, не кажучи про батьків та абітурієнтів, щиро вірять у міф, що «200 балів – геніальність», хоч насправді ці 200 балів можуть бути звичайним фантомом, муляжем.
Виходить, що бюджетні гранти роздають за фантомні показники, які мають мало що спільного мають із реальним рівнем знань. Це як платити премію фермеру, оцінюючи не врожай, а фото гарних яблук. Сумно….
Наразі в мережі зʼявилися коментарі, що шкалювання в ЗНО і НМТ – одне й те саме. Тож для тих, хто не знає чи не розбирається у деяких елементарних речах, пояснюю.
ЗНО, починаючи із 2008 року, використовувало науково обґрунтовану модель шкалювання (IRT), яка дозволяла коректно переводити «сирі» бали у шкалу 100–200, зберігаючи відносну складність тестів. Пороговий бал «склав / не склав» визначався після тестування за участю експертів із використанням методу Angoffa, враховуючи реальну складність завдань та їхнє фактичне виконання учасниками.
Специфікації тестів, зразки завдань, тестові зошити після оцінювання і методика шкалювання були публічними та прозорими, що забезпечувало довіру до системи оцінювання.
Натомість НМТ використовує умовне «шкалювання», яке НЕ базується на наукових моделях, а просто «розтягує»сирі бали до шкали 100–200 за допомогою таблиць відповідності. Це не відображає реальної складності тесту і створює міраж точності та справедливості.
Результат, визначений таким способом, виглядає «красиво», але апріорі не може бути валідним чи об’єктивним.
Чи доцільно ці результати класти в основу визначення грантів? Залишу це питання без відповіді.
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 22.07.2025