Велика брехня — пропагандистський прийом.
Визначений Адольфом Гітлером у книзі «Моя боротьба»
як «брехня настільки велика, що ніхто не повірить у те,
що хтось мав сміливість спотворити реальність так безсоромно».
Вікіпедія
Говорити явну брехню і одночасно в неї вірити,
забути будь-який факт, що став незручним,
і витягти його із забуття, щойно він знову знадобився,
заперечувати існування об'єктивної дійсності
і враховувати дійсність, яку заперечуєш, –
все це абсолютно необхідно
Дж. Орвелл «1984»
Одному пропагандисту тоталітарної держави минулого століття приписують слова: «чим жахливіше брешеш, тим швидше тобі повірять», і цю фразу декілька разів використовував ще один диктатор, але вже нашого століття.
Російські міфи щодо української історії виникають ще за часів російської імперії. Ці розповіді активно розвивалися та поширювалися за часи Радянського Союзу. Але після розпаду СРСР міфотворчість досягає свого найбільшого розквіту в російській федерації, особливо в нашому столітті.
Проте їх настільки багато та вони такі різнопланові, що іноді суперечать один одному. Мабуть, тому в останні часи відбуваються процеси, направлені на узагальнення та систематизацію міфів щодо України, особливо в системі освіти.
Одним з перших кроків стала поява «єдиного» підручника, спочатку для 10–11 класів, а з першого вересня цього року і для всіх інших класів.
А минулого тижня з’явилися оновлені методичні матеріали з історії «українського питання», які з метою «збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей» направили до російського так званого міністерства освіти.
Науковий директор російського військово-історичного товариства заявив, що оновлені матеріали мають направити до шкіл росії, а також на тимчасово окуповані території.
Практично ці оновлені методичні матеріали стали квінтесенцією міфологічного погляду російської держави (так, саме держави, адже це і є збірка, основана на путінських висловлюваннях).
У своїх дописах російські пропагандисти виключили можливість існування не тільки української держави, а й навіть української нації.
Ось як починається їх опус (текст подається мовою оригіналу): «Наші спільні предки (великороси, малороси, білоруси) ще століття з невеликим тому разом вважали себе російськими, а російську мову та російську культуру – своєю рідною мовою та культурою (оригінальний текст: Наши общие предки (великороссы, малороссы, белорусы) еще век с небольшим назад вместе считали себя русскими, а русский язык и русскую культуру – своими родными языком и культурой»).
І далі по тексту йде перелік всіх основних міфів, думаю, їх не потрібно перераховувати, хоча пару цитат для розуміння все ж таки потрібно навести…
Начебто «запорожці» – це не російські люди, які переселилися на нові землі, а невідомі науці «незалежні» українці (оригінальний текст: «Как будто «запорожцы» – это не русские люди, переселившиеся на новые земли, а неизвестные науке «незалежные» украинцы»).
Ідеологічним прапором запорізьких козаків, котрі вважали себе російськими людьми, став захист православної віри. (оригінальний текст: «Идеологическим знаменем запорожских казаков, считавших себя русскими людьми, стала защита православной веры».
Важливим чинником ліквідації Січі було те, що запорожці активно перешкоджали розміщенню на території Новоросії колоністів із внутрішніх регіонів Росії та з-за кордону (оригінальний текст: «Важным фактором ликвидации Сечи было то, что запорожцы активно препятствовали размещению на территории Новороссии колонистов из внутренних регионов России и из-за рубежа»).
І ось тут виникає питання: а навіщо це все нам? Навіщо розбирати всі ці міфи російських окупантів?
На жаль, не просто необхідно, а дуже треба. Ще понад два тисячоліття тому китайський генерал та мислитель у своїй книзі «Мистецтво війни» казав, що потрібно знати (пізнати) свого ворога. Так і нам потрібно досконало знати всі ці російські міфи, адже на тимчасово окупованих територіях дітям втокмачують саме ці міфи. Відбувається індоктринація дітей, при чому без можливості отримати інший погляд на історичні події та сучасність. І все проходить в агресивній формі, під психологічним і навіть фізичним тиском.
Окрім того, необхідно враховувати, що в тимчасово окупованому Криму, частині Донецької та Луганської областей в окупаційних школах навчаються діти, які ніколи не знали української освіти.
На сьогодні існує багато матеріалів, які розвінчують російські міфи щодо України, в основному підготовлені громадськими організаціями. Проте необхідно:
Автор: Олег Охредько, експерт, аналітик Центру громадянської освіти «Альменда».
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 25.02.2025