Цього року розподіл аспірантських держбюджетних місць між університетами МОН вперше здійснило за критеріальним підходом.
Формула, за якою здійснено розподіл, освітянській спільноті невідома. Оприлюднено лише критерії, які вона враховує.
Інформацію про критерії надав Михайло Винницький на своїй сторінці у Фейсбуці. Критерії застосовуються до кожного університети в межах галузі знань. Проаналізуємо ці критерії.
Критерій 1 «Середньорічний випуск магістрів галузі знань усіх форм здобуття освіти та фінансування». Судячи з назви критерію, кількість випускників магістратури університету є базою для розрахунку місць в аспірантуру.
Це типовий підхід міністерства, який використовується для визначення місць в магістратуру за обсягом випусків бакалаврів. Нюанси можуть бути в тому, за який період і у який спосіб розраховується середньорічний випуск, але для дискусії початкової інформації замало.
Критерій 2 «Потенціал наукового керівництва штатними науково-педагогічними та науковими працівниками в певній галузі знань (кількість д. н. Х 5, кількість к. н./PhD X 3)». Судячи з опису критерію, ним передбачено оцінити, наскільки багатий університет на наукових керівників, чи матимуть майбутні аспіранти багато ступенів свободи щодо вибору наукових керівників та відповідно тематики досліджень. Множники – 5 (для докторів наук) та 3 (для кандидатів наук) – це нормована гранична кількість аспірантів, якими може керувати одна особа.
Але під час розподілу бюджетних місць важливо знати не максимальну можливу кількість аспірантів, яким університет теоретично здатен призначити наукових керівників, а кількість вільних місць у наукових керівників. Тому, потрібно не лише додати «кількість д. н. Х 5 та кількість к. н./PhD X 3», але ще і відняти кількість поточних аспірантів, які вже мають наукових керівників.
А зараз може вийти так, що місця виділили, а керувати не буде кому – усі керівники вже завантажені. Таким чином, значення критерію 2 розраховано невірно. Для майбутніх вступних кампаній цей критерій варто відкоригувати.
Критерій 3. «Кількість успішних захистів дисертацій докторів філософії в певній галузі знань за минулий рік». До цього критерію є два зауваження. Перше зауваження пов’язане з тим, що використовується абсолютні оцінки, а не відносні. Тому університет, у якому захистилося 5 докторів філософії, матиме перевагу над тим університетом, у якому захистилося 4 доктори філософії. І при цьому не враховується, що в першому університеті захистилося 5 аспірантів із 50, а в другому – 4 із 4.
Замість кількості краще брати успішність – відсоток захищених. А якщо і враховувати кількість захищених, то має бути ще і додатковий штрафний критерій – кількість незахищених аспірантів.
Друге зауваження стосується часового виміру. Враховуються захисти лише за минулий рік. Але ж на момент розподілу пройшло вже більше половини і поточного року – чому не врахувати ці свіжі захисти, тим більше, що усі дані доступні через інформаційну систему НАЗЯВО?
Окрім того, кількість захистів дисертацій – доволі нестабільний показник, особливо для невеликих університетів – доцільно усереднити дані за 2–3 роки. Звичайно, свіжі захисти більш важливі, тому слід розрахувати не середнє арифметичне, а зважене середнє. Наприклад, кількість захистів в поточному та минулому роках рахувати з ваговим коефіцієнтом 1, а позаминулому році – з коефіцієнтом 0.5.
Критерій 4. «Кількість науково-педагогічних та наукових працівників закладів вищої освіти, які працюють за основним місцем роботи не менше шести місяців і мають не менше п’яти наукових публікацій у періодичних виданнях, які на час публікації було включено до наукометричних баз Scopus або Web of Science Core Collection». Цей критерій МОНУ вже кілька років використовував під час розподілу магістерських бюджетних місць. Для магістерського розподілу він цілком адекватний.
Але для підготовки аспірантів значно важливіші актуальні наукові публікації викладачів. А в цьому критерії немає ніякої різниці, коли опубліковано ті 5 статей – цього року чи 30–40 років тому. На мою думку, доцільно звузити часовий інтервал і враховувати лише статті за 10 останніх років. Можна скоротити і до 5 років, але тоді і кількість статей зменшити до 3.
Критерій 5. «Місце ЗВО у рейтингах QS World University Rankings, The Times HE World University Rankings чи Шанхайському рейтингу (загальних або галузевих)». Це загальний критерій, який сильно обумовлений розміром університету та слабо пов’язаний з галузевим принципом розподілу місць.
У той ще час університети мають національні рейтингові наукові галузеві позиції. Мова йде про державну атестацію наукових установ. Університет з атестованим науковим напрямом має отримати переваги під час розподілу аспірантів за відповідною галуззю знань. Рівень переваги має визначатися тим, до якої кваліфікаційної групи атестовано університет.
Під час розподілу бюджетних місць слід врахувати не лише досягнення університетів, але і провали. Штрафувати варто за відмови НАЗЯВО в акредитації науково-освітніх програм, плагіат у дисертаціях, хуліганські захисти (коли здобувач навіть мови не знає), масове зловживання хижацькими виданнями, скандальне накручування цитованості тощо.
Автор: Сергій Штовба, професор, доктор технічних наук, Донецький національний університет імені Василя Стуса.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 23.08.2024