Про диференціацію учнів за здібностями у Великій Британії
Про загальну концепцію і практичний приклад. Цікаво освітянам і батькам.
Яким би майстерним жонглером не був учитель, все одно він / вона орієнтується на середню «температуру по палаті».
І чим більший інтелектуальний розрив між найсильнішою і найслабшою дитиною в класі, тим більше втрат. І не тільки академічних, а й соціальних.
«Я найкращий / а, а всі інші ідіоти» – ось з такою думкою може вийти сильна дитина, так і не досягнувши свого максимуму і не зрозумівши реальність.
«Всі вважають мене ідіотом, мабуть так і є», – ще більш руйнівна парадигма, з якою зі школи випускається слабка дитина.
«Я виснажена» або ще гірше «я ні на що не здатна», – з такими думками лишає клас хороший учитель, школу, а іноді й професію.
Бал правлять «середнячки», або «трієчники», як казали в моєму дитинстві. Саме на них зосереджена увага українського учителя, його сили та креативність.
«Середнячки» відчувають себе не гірше за інших, саме тому вважають, що не слід і паритись, можна зайвий раз не робити домашку, бо все одно учителька буде її розжовувати на уроці.
З іншого боку, саме через них маргіналізуються найкращі, найздібніші, так звані «ботаники», які потім змінюють школи, громади, країну…
Диференціація учнів за навчальними групами за їхньою здатністю не є пігулкою від всіх хвороб, але вона значно згладжує вищевказані проблеми. Від диференціації виграють:
- сильні учні, які стають ще сильнішими в конкурентному середовищі подібних;
- слабкі учні (зокрема і з ООП), які потребують додаткового повторення матеріалу, особливих технік учителя, поваги і прийняття, адекватного темпу уроку, іноді скороченої програми та асистента учителя;
- учителі, адже можуть більш сфокусовано вести урок, реалізовувати свої творчі задуми, а не стояти в розтяжці;
- батьки, для яких диференціація означатиме більш індивідуальний підхід до дитини;
- школа, адже диференціація учнів може бути використана для кращої диференціації та спеціалізації учителів, більш ефективного розподілу ресурсів, встановлення різних KPI.
Громада програє в короткій перспективі, адже це вимагає додаткових коштів на освіту. Але диференційовані класи означають, що найкращі діти (а з ними і їхні батьки) не поїдуть в обласний центр чи столицю за кращою освітою. А це майбутні кадри і людські інвестиції в розвиток громади в довгостроковій перспективі.
Держава програє, бо це додаткові ресурси і зайвий клопіт. Але інших способів покращити освіту і, відповідно, закласти фундамент довгострокового розвиткові держави, не існує.
Але! Диференціація не працює сама по собі.
А тільки в комбінації з такими умовами:
1. Об’єктивне оцінювання учнів на регулярній основі, більш спрямоване на оцінювання здатності дитини до навчання, ніж на вивчені правила (речі пов’язані, але має бути трохи зміщений акцент).
2. Ефективні формальні комунікації школи з батьками на основі конкретних поточних і прогнозних показників на регулярній основі.
3. Ефективний і прозорий (насамперед для учнів і батьків) механізм переведення учнів між групами / рівнями, який базується на результатах системного моніторингу (знаю, що моніторинг не може бути несистемний, але у нас і таке буває, тому перепрошую за масло масляне) академічної успішності учнів впродовж року (а не тільки по закінченню).
4. Поступове впровадження диференціації в різні роки навчання (від мінімальної диференціації тільки з найважливіших предметів на початку середньої школи (тут слід визначитись з пріоритетністю предметів) до посиленої диференціації перед ЗНО (нагадаю, що має бути не одне, а три ЗНО, одне з них перед старшою школою) з урахуванням особливостей школи.
5. Організаційні зміни в школах, а саме виділення окремої функції, а краще посади академічного прогрес-лідера в школі) та відповідні узгоджені політики (вже мовчу про законодавчі дозволи).
6. Укрупнення середніх шкіл.
7. Програмного забезпечення в школах, що допомагає і оперативно, і комплексно аналізувати досягнення учнів і вирішувати непрості дилеми під час складання розкладу.
Якщо ви до цього моменту дочитали, то, мабуть, вам цікаво, як працює диференціація за кордоном. Знаю, що тут кожна школа обирає свою модель диференціації. На це впливає і розмір школи, і програми, і навіть програми в початковій школі, з якої здебільшого приходять вступники.
Ділюсь досвідом того, як це організовано в одній з британських шкіл (вона є однією з найбільших у країні, тут навчаються близько 2 тисяч учнів від 11 до 18 років), у якій я працюю.
- До вступу до середньої школи (7 клас в Британії, в Україні це був би 5 клас). Диференціація учнів починається за двома предметами – англійською і математикою. Всі інші предмети діти вивчають у змішаних групах (без диференціації). Критерієм диференціації є ЗНО з англійської (читання) та математики після початкової школи (нагадаю, про ЗНО я писала ось тут). Також у школі створено спеціальні групи для дуже слабких дітей або дітей з ООП, у яких набагато менша кількість учнів (менше 30). Вони можуть йти за спеціальною програмою.
- Упродовж 7 та 8 класів. Оскільки в середній школі діти тричі на рік складають контрольні (по суті, це незалежні екзамени, які проводять зовнішні спостерігачі), їхні результати є підставою для переведення (переміщення) учнів між групами за рівнем навчання. Рівень групи не афішується (думаю, що це робиться задля уникнення дискримінації дітей), і часто назва шифрується так, що не одразу зрозумієш, які групи якого рівня. Однак свідомі і допитливі батьки можуть дізнатись про поточний рівень (banding) дитини і рівень групи, у якій вона навчається, якщо уважно читатимуть індивідуальні звіти своїх дітей, що надходять на пошту і до електронного кабінету, або під час батьківських зборів (які зборами насправді не є, а є індивідуальними консультаціями з учителями). Рішення про переведення учня на вищий чи нижчий рівень є індивідуальним і завжди «на користь дитини». За загальним правилом, його приймає progress leader та / або керівник департаменту (типу голова кафедри) за консультацією з учителем, що викладає предмет. При цьому враховуються різні фактори (наприклад, наявність братів-сестер, друзів, що надихають чи відволікають від навчання), але мета одна – оцінити, як краще для дитини, щоб вона показала вищий результат в кінці етапу навчання.
- Упродовж 9 класу. Диференціація розширюється. Відтепер розклад занять формується під 4 потоки учнів. Вже три з них мають диференціацію: англійська, математика, група предметів «science» (куди входять ІТ, Science (комбінований курс з біології, фізики та хімії тощо). Критерії диференціації дітей в групи «science» можуть бути різні: оцінки з природничих наук. Четвертий потік – «творчі» (Art, Music, Drama, Технології etc) та спорт проводяться в змішаних групах учнів.
- Упродовж 10–11 класів – два роки перед ЗНО. Диференціація знову розширюється. Нагадаю, що по закінченню 9 класу діти обирають між географією та історією (блок «гуманітарних» дисциплін) для вивчення на наступній ланці, а також обирають 3 предмети на вибір з досить довгого переліку, запропонованого школою. Відтак гуманітарні науки також вивчаються в групах за різними здібностями. А предмети на вибір зазвичай – це невеликі групи дітей, тому потреба в диференціації відпадає. Наприклад, з 300 дітей на потоці лише 50 обрали курс бізнесу. Це означає, що будуть дві групи з вивчення бізнесу, грубо кажучи, по 25 учнів (за потреби їх теж можуть поділити за здатністю до навчання). З цього моменту стає зрозумілим, що деякі навчальні групи можуть складатись з різної кількості учнів. Школа, ясна річ, прагне повного комплекту з 30, але буває по-різному.
- Упродовж року перед ЗНО. Диференціація набуває свого максимуму. Деяким дітям, які показали низький результат з обраних предметів, можуть запропонувати змінити вибір. Наприклад, учень обрав у 9 класі інформатику, вивчав її безуспішно в 10 класі, і школа прогнозує, що він не складе ЗНО з інформатики на достатній рівень внаслідок поганого володіння англійською. Цій дитині можуть запропонувати додаткові години англійської, яка є в пріоритеті.
- У старшій профільній школі диференціація не потрібна, оскільки учні, пройшовши сито ЗНО, вивчають лише обрані 3 дисципліни (правильніше сказати, курси). Частина дітей перейшла до коледжів, тому кількість дітей у школі на потоці 12 класу знижується приблизно удвічі. А ті, що залишились, мають такий широкий вибір предметів, що класи формуються іноді з 5–10 учнів. Школа приймає рішення про такі групи, враховуючи наявні ресурси і свою спеціалізацію.
Пріоритетність шкільних дисциплін – це не забаганка школи. Вона обумовлена національним показником Progress 8, який розраховується кожною школою, і є так званим KPI для неї.
У контексті цього допису важливим є пріоритетність предметів, об’єднаних у три кошики (див. мал.)
P.S. Я на малюнку представила загальну концепцію диференціації, мета якої – допомогти дітям досягти найкращих результатів з урахуванням особливостей розвитку дитини. Вона може не збігатись з практиками в школах, але оскільки мета кожної школи – високий рівень ЗНО (а правильніше сказати, високий прогрес між ЗНО) і Progress 8, то концепцію можна вважати більш-менш сталою.
Автор: Надія Майбогіна, к. е. н., учитель, data officer Poole High School, Велика Британія.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 17.06.2024