Сідайте зручніше, заварюйте чай, запалюйте свічки, я вам розповім, як в англійській школі викладається предмет «English», тобто англійська мова. Буде довго.
Одразу скажу, що програма може відрізнятися в різних школах, але оскільки наша школа – звичайна державна, то підхід буде плюс-мінус схожий. Я працюю в старшій школі, з дітьми 11–16 років, розповідатиму саме про неї.
На сьомий рік навчання діти переходять з молодшої школи в старшу. Ми отримуємо дітей, які вже вміють читати-писати. Знають якусь базову пунктуацію. Приблизно знають, як пишуться слова.
Підручників у школі немає. На кожну нову тему дітям роздають свіжонадрукований буклет. Там робиться класна робота, а домашка робиться в комп'ютері.
І перший буклет, який вони отримують, називається... «Звідки пішов світ Марвела»! Чесно. І в цьому розділі вони вивчають грецьку міфологію. Імена богів, богинь, тітанів, хто кого любили, хто кого на що перетворили.
І паралельно вони вивчають різні мовні засоби, якими можна красиво це все розповісти. Тобто – метафора, гіпербола, літота, риторичне питання, ономатопея, тріплет і таке інше.
А також – абзаци, структура тексту, вживання в художньому тексті знаку оклику, двокрапки, три крапки. Пишуть твори, наприклад «Розкажіть, яке значення для людства мав дарунок Прометея – вогонь. Використайте в творі гіперболи і метафори».
Потім починають вивчати скандинавську міфологію. Її діти люблять зазвичай ще більше, ніж грецьку. Це вже десь у середині сьомого року, вони вже трохи обжилися в школі, і тут їм викатують концепт «амбітної лексики» – ambitious vocabulary. Тобто буквально – розумні слова.
Їх вчать вживати розумні слова, наводять приклади розумних слів, пропонують їх вставляти в твори. Багато працюють з синонімами і антонімами. Пишуть твори на більш цікаві теми, наприклад: «Напишіть спіч від імені бога Локі, чому він квіточка і сонечко, а боги дуже помилялися, що його покарали, а він взагалі невинний» (Причому він винний) Використайте риторичні питання, триплет і амбітну лексику.
Тобто тема по змісту – міфологія, а по факту – їх вчать користуватися амбітною лексикою і різними художніми мовними засобами. У четвер я сиділа на уроці сьомого року навчання (це наш 6 клас), їм якраз розповідали що так анжабман і цезура (не плутати з цензурою). Добре, що я це все ще зі школи знаю, бо було б якось не комільфо… Ну і там після міфології ще декілька художніх творів, і вони пишуть свої художні твори, тільки маленькі.
При цьому вони такі собі діти невеличкі ще. І читають деякі ще не дуже впевнено. Тому дуже поширена практика читати якийсь уривок тексту по черзі вголос, і передавати чергу наступній дитині. Абзац почитала одна дитина, абзац почитала інша, потім наступна. Є багато дітей, які не зовсім в курсі, як читаються окремі слова.
Перед кожним уроком англійської обов’язково є 10 хвилин мовчазного читання. Кожна дитина має свою книжку, яку вона обрала в бібліотеці чи принесла з дому, і читає її оці 10 хвилин на початку уроку. Це маст-хев у всіх класах.
У восьмому році навчання (наш 7 клас) починається риторика. Вивчають способи впливу на авдиторію отими засобами, які вивчили минулого року. Читають промови відомих людей минулого і розбирають їх. Черчіль, Мартін Лютер Кінг, оце все. Я щойно спитала Тіма: «Тім, яких відомих людей ви розбирали промови?» І він заволав: «Мамо, всіх!»
Якщо минулий рік це була міфологія і художня література, то цього року вони вчаться писати і говорити про різні суспільні теми. Від клімата до фінансування охорони здоров’я. Про війну в Україні поки що немає, бо буклети ще не розробили.
Пишуть твори, промови і спічі. Потім йде великий блок про британський колоніалізм і black history – вчать слова, якими говорити про це. Читають американський твір про темношкірого хлопчика, якого застрілили поліцейські, і весь наратив у книзі ведеться від імені його привида.
Пишуть різне про політику і соціальну нерівність. Основне завдання майже всього восьмого року навчання – переконати в чомусь уявну авдиторію. Тіму це дуже подобається. Він це буквально з народження добре вміє.
Ви ще не втомилися? Бо після політики і різних суспільних тем раптом йде gothic writing! Готичне письмо. Найулюбленіша тема всіх тинейджерів і тинейджерок. Читають Едгара По, розбирають атмосферу готичних творів, вчаться писати «страшно». Розбирають, якими саме засобами автори і авторки створюють оце саме «страшно», вчаться робити так само. Ну і амбітна лексика, куди ж без неї! І Франкенштейн, звісно.
Дев’ятий рік навчання вивчає Уільяма Голдінга «Володар мух». Дистопія. Розбирають, що таке утопія, дистопія, пост-апокаліпсис, диктатура, після «Володаря Мух» трохи торкаються «1984». Розбирають у «Володарі Мух» різні символи, атмосферу, епітети.
Аналізувати і описувати тексти їх вчать по системі «Що, як, чому». Що відбулося, як це описано в тексті, чому саме такими словами.
Потім ще на десятому році починається поезія, Діккенс, декілька інших творів, але загалом – у старшій школі вони вчаться використовувати мову як інструмент. Спеціально вчать розумні слова і художні прийоми, багато користуються словником «англійська-англійська».
Грамотність тренується за допомогою читання. Читання вважається дуже важливою активністю, воно рекламується і заохочується. Можна проходити квізи за прочитаними книгами, які дитина прочитала вдома чи на отих десятихвилинних мовчазних читаннях, і за пройдені квізи і сама дитина, і її клас отримує додаткові пойнти і різні корисності.
Одинадцятий рік вони фактично повторюють все те, що вивчили попередні роки, і готуються писати випускний екзамен. Тобто «Що, як, чому», амбітна лексика і вміння переконувати авдиторію, доведені до автоматизму.
Ось. Десь так. Можете питати, якщо щось цікаво.
Окремо дуже прошу не коментувати в стилі «які вони молодці, а які ми дурні», або «які вони дурні, а які ми молодці», а сприймати це просто як – інше. Не краще, не гірше, просто взагалі інше.
Під перепостом цього тексту запитали, що робити тим, хто не любить міфологію і Діккенса, а любить мандри сінусоїдами і різницю між гелікоптером і гвинтокрилом. Дублюю сюди свій коментар:
Вони трохи страждають. Це правда. Анжабман і амфібрахій заходить не всім, Діккенс вважається найнуднішою частиною шкільної програми, розбір поетичних текстів також популярності не має. Але міфологію чомусь люблять всі, бо її викладають дуже прикольно. Риторика і готичне письмо – теж дуже популярні. Риторика – бо періодично треба переконувати авдиторію в якійсь прикольній фігні. Діти це люблять. Готичне письмо – бо мрачняк. Взагалі, роки 7, 8, 9 – діти здебільшого кайфують від уроків англійської мови, не дивлячись на метафори. Це трохи примиряє з роками 10 та 11.
Авторка: Ольга Попадинець, консультантка та тренерка з гендерної рівності, недискримінації, інклюзії, тьюторка українських дітей.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 01.04.2024