Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
Проблема не в тому, що Київська консерваторія вчепилась в ім'я Чайковського мертвою хваткою. Це якраз закономірно і передбачувано.
Проблема в іншому. У глибокому совку в головах. У більшості голів.
І мова не про особистості, іменами яких називають консерваторії, театри та інші культурні інституції.
Радянська парадигма передбачала обов'язкове присвоєння імені. Без цього установа культури начебто вважалась неповноцінною. Але скільки років СРСР немає, а парадигма живе.
Поясніть. Яка функція цього присвоєння імені? Що це додає до творчих звершень інституцій?
Нічого. Нуль. Зеро. Це просто звичка. Як салат олів'є на Новий рік.
І в цьому плані зміна імені Чайковського на ім'я будь-якого українського композитора не змінить нічого. Бо боротись потрібно проти залишків совка.
А це й оці присвоєння імені, і почесні звання, і тому подібне.
Так що, може, варто не імітувати зміни, а реально почати щось міняти?..
А Чайковський? Хай собі залишається. В історії музики. І тільки там, а не на вивісках українських вишів...
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 28.12.2022