А. Мельниченко: навчання гіперактивних дітей у Британії

Особливості британської школи у контексті роботи з дітьми з викличною поведінкою

А. Мельниченко: навчання гіперактивних дітей у Британії

Автор: Анастасія Мельниченко, журналістка, голова громадської організації «Студена».

Хочу розповісти про британську школу у контексті роботи з дітьми з викличною поведінкою. Можливо, освітянам та батькам буде цікаво почути про альтернативні сценарії.

Я маю сина з РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю) та ОВР (опозиційно-викличним розладом). Ці діагнози та їхні прояви належать до емоційно-поведінкових розладів, так званої «викличної поведінки» (Challenging behavior).

В українських школах у 99 випадків зі 100 з такими дітьми свідомо чи несвідомо застосовують один алгоритм:

1. Затюкати маму, що не займається вихованням дитини.

2. Об'єднатися батькам і написати в школу, аби дитину виключили.

3. Школа пресингом виставляє дитину за двері.

4. Якщо мама «трєпихаєцца» і знає свої права, то влаштувати булінг мамі з боку батьківського колективу та булінг дитини з боку дітей.

І не кажіть, що це не так… Бо це так. Ці діти незручні, їхня поведінка «неприйнятна» та шкодить іншим, і хоч у світі вже давно є науково доведені (!) успішні (!) методи роботи з викличною поведінкою, а проте в Україні у тотальній більшості випадків діють за сценарієм, що я описала вище.

А коли якась мама приходить з пропозицією щодо поведінкового керівництва, то їй кажуть: ми в освіті вже 40 років, ми дамо цьому раду. Але – не дають.

Школа завжди зі мною контактувала в одному випадку: розповісти, що ще учудив мій син, повідомити, як я зафейлила виховання, та спровокувати почуття провини.

Я присвятила останні пару років вивченню методів роботи в школі з такими дітьми і превенції булінгу дітей, які «так і напрошуються», аби їх булили (те, що діти з емоційно-поведінковими розладами не здатні контролювати прояви розладу, нікого не хвилює і не визнається).

До 24 лютого мала щастя робити дослідження у Денверському університеті на цю тему. А з початком повномасштабного вторгнення – побачила ці всі методи не на папері, а у звичайній собі школі, коли вимушено переїхала до Британії.

Отже, Брайтон, Британія. Мій син отримує місце у звичайнісінькій державній школі. Я заповнюю 62 сторінки анкети, де детально вказую особливості дитини. Коли освітяни чують ADHD, вони не кажуть «та всі діти зараз гіперактивні», ні. Вони знають, що це діагноз, який включає дитину в категорію SEN (спеціальні освітні потреби).

Якщо у дитини ADHD, чи дислексія, чи дисграфія – їй, наприклад, дають більше часу на тестах, аби впоратися із завданням. Або дають змогу писати у тихому приміщенні, знаючи, як легко дитина з РДУГ відволікається на звуки.

Усі ці особливості вказуються в анкеті.

Мої діти потрапили сюди як біженці, а отже, автоматично мають SEN як іншомовні. До них приставляється асистентка, яка питає: «Як тобі краще допомагати? Аби я сиділа в класі поруч? Аби ти міг до мене звернутися раз на день з усіма запитаннями? Чи ти собі вчишся, а я за 2 тижні з тобою бачуся і ти розповідаєш усі труднощі і успіхи?»

Щодо РДУГ, то асистентів нам не пропонували. В Україні у нас була асистентка, яка записувала всі домашні завдання і пересилала мені, бо дитина з РДУГ не записує домашні (особливості розладу).

Тут же це просто не треба, бо:

1. Практично нема домашніх.

2. Є особистий кабінет, у якому я бачу усе, починаючи від того, що їла дитина, закінчуючи його домашками та розкладом, а також присутністю на уроках.

В українській школі гіперактивним дітям рве дах через вимушене перебування у душному шумному приміщенні весь час. У Британії на перерві сидіти в класі не можна, діти йдуть надвір. Їм доступні м'ячі для гри в баскет, є майданчики та поля для руху.

Чинника відволікання на телефон (у дітей з РДУГ знижений рівень дофаміну, тому вони «майнять» його такими простими способами, як постійне сидіння у телефоні) нема, бо телефони категорично заборонені у школі. Якщо дитина бодай витягла телефон з портфеля – його конфіскують на 24 години, і дитина сама підписала про це згоду, тож обурення «я не це не підписувався!» – нема.

Вимоги дотримуватися тиші і сидіти спокійно в класі теж нема. Мої діти прийшли шоковані з того, як шумно у класах. Я кажу: «Якщо всі волають, то що робить вчителька?» «Вчителька теж волає!» Коротше, всі вільно кричать.

Дуже багато прикладних уроків, бодай раз на день діти щось роблять руками. Куховарять, ліплять, малюють, клеять. Є класи драми. Це теж дозволяє дітям з РДУГ отримати розвантаження.

У дітей з РДУГ дуже часто є глюк на «справедливості». Їм зносить голову, коли щось «несправедливо». Цей глюк формується через те, що зазвичай реакція дітей з РДУГ бурхлива і коли когось карають – то карають саме їх.

Тригерів, які б запустили обурення «несправедливістю» у Британії, схоже, нема. Оцінок діти не мають, вони мають бали, як у Гаррі Поттера. Дізнатися про бали ви можете у своєму кабінеті. Погана поведінка відмінусовує бали. Але ніхто не знає, хто саме доклався до відмінусовування. У кінці триместру дивляться, скільки балів набрав який «факультет».

Кожен позитивний бал нараховується не лише за фактичні знання (як в Україні). Дитині можуть поставити бал за старання, гарну поведінку, вмотивованість, рішучість і т. ін. Таким чином, ми бачимо інклюзивні підходи для тих, кому з певних причин важко тягнути навчальну складову програми. Якщо у дитини «learning difficulties» (навчальні труднощі, такі, як дискалькулія, дисграфія, дислексія тощо), то вона все одно може бути успішною в плані балів, якщо демонструє прагнення вчитися чи гарну поведінку. Це геніально, як на мене.

Ну і чи варто казати, що вчителі завжди питають дозволу і думки дитини щодо будь-чого, що стосується дитини?

Булінгу ні молодший, ні старший син у школі не спостерігають. Ні щодо себе, ні щодо інших. Біжать у школу на крилах, повертаються абсолютно щасливі. Вони у 8 і 9 класі.

Вийшло довгенько, але мене так надихає ця тема! Сподіваюся, ви не знудились…

Оригінал

Освіта.ua
15.06.2022

Популярні блоги
І. Лікарчук: педагогам шкіл не повинні урізати зарплату Чому скорочення бюджетних видатків у освіті потрібно робити за рахунок тих, хто проводить уроки?
Тамара Горіха Зерня: ми втратимо багато абітурієнтів Держава б мала зараз максимально спростити умови вступу і розширити державне замовлення
О. Істер: спрощена процедура ЗНО вимагає корекції Пропозиція «випускники складатимуть мультипредметний онлайн-тест» вимагає корекції
І. Лікарчук: українська система ЗНО стала на шлях стагнації Врятувати систему ЗНО від краху чи зникнення зможуть лише нові команда та технології
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Правда
Гіперактивний - це невихований гівнюк! А батькам зручно позбутися його і перекласти свій головний біль на вчителів, а потім вимагати із них результатів.
Л
Ваші"дітки" 8-9 клас просто не мають елементарної вихованості та культури, так як з Вашого боку не було нічого зроблено. А найлегше перекласти власну провину на когось. Виховайте спочатку себе.
Hello
Авторка не зробила головного висновку. Уся справа у коштах: на зарплату вчителів та асистентів для окремого учня, на матеріальну базу тощо. Не будуть злі тітки з 18-ма уроками на тиждень, класами по 35 дітей і зарплатою 12 тисяч гривень приділяти увагу кожній ддитині.
399
Для Hello: При наповнюваності класів у 35 учнів ЗЛІ ТІТКИ не можуть фізично встигнути кожному учневі заглянути в рот і засцібнути ширіньку, навіть якби вони цього дуже хотіли б.
Коментувати