Наталія Рудніцька: як розмовляти з підлітками?
Автор: Наталія Рудніцька, учитель, м. Кам’янець-Подільський.
Розмовляти з підлітками досить складно.
Підліток – дитина, яка вважає себе дорослою.
Підліток любить епатаж і боїться відповідальності.
Підліток може обирати: бути дорослим, коли йдеться про свободу, і бути маленьким, коли йде мова про наслідки.
Підліток любить ризикувати, але точно знає, що він безсмертний, тобто з ним нічого не станеться.
Підліток категоричний й самокритичний, хоча завжди має на все логічне виправдання.
Для підлітка надзвичайно важлива зовнішність і думка однолітків.
Виховання підлітка – надскладне завдання.
На ручки не візьмеш, особливо «бабайкою» не злякаєш.
Більш ніж двадцятирічний досвід роботи в школі й дитячих таборах дає мені право писати ці рядки й давати деякі поради батькам.
- Поважайте особистий простір. Запитуйте дозволу обняти, навіть якщо раніше це не було проблемою. Не чіпайте без дозволу його особистих речей, не перевіряйте кишень, портфелів тощо. Це можна робити лише в його присутності та за його згоди. (Виняток становлять критичні ситуації, що стосуються життя і здоров'я).
- Укладайте домовленості, чітко проговорюйте правила поведінки. Обов'язково дотримуйтесь їх зі свого боку. Аргументуйте, чому саме ви вимагаєте дотримання дисципліни.
- Знаходьте час для спілкування. «Як справи в школі? Та нормально все!» – це поганий формат обговорення. Питайте конкретні речі й виявляйте зацікавленість до життя підлітка. Краще буде запитати: «Що цікавого було сьогодні? Що тебе засмутило? Що тебе розсмішило? Що ти відчував перед контрольною?» Це допоможе дитині чіткіше висловлюватися. Сконцентруйте його на відчуттях, а не на зовнішніх подіях.
- Будьте обережними й свідомими батьками. Потрібно усвідомити, що підлітка постійно переслідують спокуси та небезпеки, адже, як було сказано вище, для нього важлива думка однолітків, тому багато чого негативного відбувається «за компанію». Тож варто пильно приглядатися до оточення, не критикуючи голослівно, наводити конкретні факти, чому саме потрібно / не потрібно спілкуватися з тими чи іншими людьми.
- Будьте співчутливими й чуйними до емоцій. Не знецінюйте почуттів, навіть якщо вам здається, що це зовсім дріб'язкові проблеми. Не варто казати традиційне: «Забудь про того хлопця / дівчину, у тебе таких ще буде багато!» або «Це тобі ще рано, ти нічого не розумієш в почуттях!» Насправді підліткам здається, що це найважливіша подія / почуття / втрата в житті, тому потрібно проявити максимально емпатію до стану своєї дитини.
- Довіряйте підлітку посильні завдання, так виховується почуття відповідальності. Не переробляйте те, що він зробив і не вказуйте на помилки, інакше такі прояви ініціативності швидко зникнуть. Наприклад, якщо син чи донька хоче самостійно прати речі, то не треба досипати миючий засіб чи встановлювати потрібну, на вашу думку, температуру води.
- Заохочуйте бажання дитини заробляти власні кошти й давайте повне право розпоряджатися ними, навіть якщо ви впевнені, що він робить це нераціонально. Зазвичай, це так і є, але таким способом набувається життєвий досвід. Його не можна нав'язати, лише необхідно прожити.
- Не соромтеся чітко й відверто говорити про інтимне життя. Іноді питання можуть бути відвертими, іноді їх може не бути взагалі. Але якщо така розмова назріває, говоріть правдиво, не добираючи різноманітних «евфемізмів». Є слова-поняття: пеніс, вагіна, менструація, еякуляція тощо, а не «квіточки», «хвостики», «троянди»...
- Намагайтеся не застосовувати фізичну силу. Це зрозуміло й природно, але, крім того, ще й ризиковано, тому що підліток керується насамперед імпульсами, тож цілком можливо, що він може «дати здачі». Враховуючи те, що фізичний розвиток швидкий, а стресовий стан може спрацювати рефлекторно, наслідки передбачити важко. Тому намагайтеся до останнього стримуватися й не давати волю поведінковим рефлексам.
- Говоріть про емоційний стан. Передавайте вербально свої відчуття. До речі, це корисно не лише в роботі з підлітками, а взагалі по життю. Спробуйте проговорювати свої емоції: «Я злюся. Я хвилююся. Я нервую без видимої причини...» Так ви зможете дати підлітку знак про те, що емоції можуть опанувати розумом.
А тепер забудьте про всі поради! Вони не варті нічого, якщо ви не станете своїм дітям прикладом того, як треба поводитися.
Ви не можете вимагати від дитини не піддаватися шкідливим звичкам, якщо самі їх маєте й не боретеся з ними. Ви ніколи не навчите того, чого не робите самі.
Як би ви не старалися, а діти все одно будуть схожими на вас.
Успіхів вам, мужності й мудрості на кожен день.
Картина Павла Кучинського
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 27.05.2021