В. Бєлий: підвищення кваліфікації не є гарантією результату

Автор: Володимир Бєлий, ексзаступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Підвищення кваліфікації: обов’язок держави чи потреба вчителя?

Чому у закордонних системах освіти немає фінансованих держбюджетом структур з функцією обов’язкового залучення вчителів до аудиторного навчання з підвищення кваліфікації задля видачі їм документа про те?

Тому що:

•  по-перше, університети не видають псевдодипломів про «успішне» закінчення навчання;
• по-друге, система не обмежується лише процедурою видачі диплома про закінчення навчання, а ще додає підсумкову атестацію (у різних країнах вона різна за формою), сутність якої у тім, щоб пересвідчитися, чи випускник, як претендент на працю у закладі освіти, є здатним вивчене застосувати;
• по-третє, держава не може застосувати примус у будь-якій формі (прямий чи опосередкований), бо стане порушником базових конституційних прав особи;
• по-четверте, і це головне – там повноцінно визнають, що «…Самостійне опрацювання нового у професії апріорі не може не бути підвищенням кваліфікації».

Тільки про цьому «там» ще й враховують, що наявність процесу (підвищення кваліфікації) ще не є гарантією результату.

Так, процес є необхідним, але не достатнім, бо ж бувають і патологічні невдахи чи тому подібні винятки з правила, які для системи можуть стати як така «ложка дьогтю до бочки меду» - демотивувати більшість до по-справжньому продуктивного навчання і переорієнтуватися на його імітацію.

Остання прудко йде попереду внутрішньої потреби до самовдосконалення, бо видача документа є в нас більш ніж вагомою підставою для визнання у працівника вищої, ніж раніше, кваліфікаційної категорії.

А «там» визнають той чи інший рівень професійності працівника не завдяки наявності процесів його роботи над собою, а через однакові для всіх претендентів НЕЗАЛЕЖНІ оцінювальні процедури абсолютно об’єктивного його визначення.

Чому там не переходять на нашу модель державної настирної «турботи» про професійне зростання всіх без винятків працівників освітньої системи?

Тому, що тамтешнє суспільство не дозволить «розмазувати» кошти платників податків, передбачені для роботи освітньої системи з їхніми дітьми, на роботу допоміжного освітнього персоналу, продуктивний ефект від якої очевидно є більш ніж сумнівним.

У нас досі не так, як в успішних націй.

Тому-то й понині кожен черговий наш уряд вже майже тридцять років поспіль «бігає» до тих успішних країн з проханням дати у борг грошей, щоб платити зарплати вчителям.

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 18.11.2020