В. Тарабан: шість кроків до дистанційного навчання

Автор: Володимир Тарабан, завідувач ММК відділу освіти Очаківської міської ради.

Закінчився навчальний рік, і тому прийшов час підбивати підсумки, для того щоб підготуватися та вчасно розпочати новий 2020-2021 навчальний рік. За деякими прогнозами, навчальний процес у наступному році може розпочатися на відстані.

Чи готові ми до такого перебігу подій? Як надалі реагуватиме освітня галузь на актуальні виклики неочікуваного характеру? Чи зміниться Концепція Нової української школи в умовах глобальної пандемії, яка системно вплинула на всі пазли суспільного буття, зокрема поруйнувавши усталені погляди на освітній процес у класичному виконанні? Чи всі уроки засвоєно та вжито відповідних заходів, щоб повноцінно працювати надалі з найменшими втратами в освітньому просторі? Спробуємо відповісти на ці питання.

Перед Новою українською школою (і не лише Новою) наприкінці ІІ семестру з’явився неочікуваний бар’єр, який за своїм призначенням навпаки мав слугувати рятувальним засобом під час карантину – це дистанційне навчання. Механізм «дистанційки», розроблений на папері, виявився непрацездатним в умовах глобальної моровиці.

На початку віддалене навчання спромоглися запустити лише окремі педагоги-новатори. Згодом шкільні адміністрації (і то не всі) змогли зорганізувати на стихійну вибудову зовсім нової, ще не випробуваної, моделі навчання. Відчутною підтримкою для учасників навчально-виховного процесу стали започатковані профільним міністерством телетрансляції навчальних занять (які на початку майже всі «перехворіли» на вірус першостановлення).

Та, незважаючи на досягнуте, невдач виявилося більше, ніж перемог. За статистикою кожен 5-ий учень взагалі не навчався під час карантину, а в сільській місцевості цей показник ще більший. То які кроки ми маємо зробити до початку нового навчального року, щоб запустити повноцінний процес дистанційного навчання?

• Перший крок. Відсутність доступу до стабільно працюючого, швидкісного Інтернету, відсутність сучасного інформаційно-комп’ютерного обладнання в учителів та учнів (смартфони з битими пікселями та потрісканим екранним склом не зараховуються; за умови, якщо в сім’ї більше одного учня і лише один гаджет на всіх, це теж непереборна перепона). Тому поряд із традиційними підручниками кожен учень/учитель особисто має отримати перед початком нового навчального року сучасний електронний гаджет, відповідно налаштований на дистанційне навчання. Далі Указ Президента №497/2019 «Про деякі заходи з покращення доступу до мобільного Інтернету» має бути доповнений конструктивною державною програмою з поліпшення якості Інтернет-зв’язку.
• Крок другий. Недосконале володіння вчителями та учнями вміннями, навичками ІКТ (відсутність культури дистанційного спілкування, навчання), відсутність спеціальної методики дистанційного навчання, якою мають володіти всі педагоги. Зарадити цього мають бути скоректовані навчальні програми курсів усіх установ, які надають (надаватимуть) послуги підвищення кваліфікації для керівних та педагогічних кадрів щодо роботи в умовах карантину. На жаль, до цього процесу не зможуть долучитися методичні служби новоутворених Центрів професійного розвитку педагогічних працівників (у невеликих містах, ОТГ їх навіть не зможуть утворити відповідно до умов Положення). Зокрема, профільні наукові установи мають розробити методологію та методику навчання школярів на відстані.
• Крок третій. Відсутність єдиної для навчального закладу електронної платформи, на якій системно, стабільно, різнонаправлено змогли б працювати всі учасники навчально-виховного процесу. Такі профілі включають у себе електронні журнали обліку навчальних досягнень учнів, розклади занять, електронні щоденники тощо. Платні майданчики для розбудови внутрішньої інфраструктури закладу більш якісніші, мають широкосмуговий інтерфейс послуг, надійні внутрішні та зовнішні комунікаційні зв’язки. Зазначені платформи коштують порівняно недорого і є цілком доступними для всіх закладів освіти І-ІІІ ступенів. Робота на такій платформі потребує системного підходу та кваліфікованого відповідального адміністратора в кожному освітньому закладі.
• Крок четвертий - оплата роботи вчителя. Відповідно до робочого навчального плану, мірилом заробітної плати є «вичитані» педагогом години із подальшим записом у класному журналі. Під час віртуального навчання що слугує еквівалентом відпрацьованої навчальної (академічної години)? Можливо, це - онлайн-консультація, або відіслане учням в асинхронному режимі домашнє завдання до переглянутого по телевізору уроку? А може, і те, і інше? А чи зараховуватиметься індивідуальна робота зі слабко встигаючими учнями, які рідко виходять на зв’язок? А протягом якого проміжку часу щодня повинен працювати вчитель на «дистанційці», щоб відпрацьовувати власне навантаження? Як поєднати власний розклад освітнього закладу із розкладом уроків на телебаченні? Питань більше, чим відповідей… Тому потрібно розробити методику обрахування відпрацьованого робочого часу та доповнити діючі інструкції із заповнення класних журналів в умовах «дистанційки».
• Крок п’ятий. За своїми посадовими обов’язками адміністрація загальноосвітнього закладу має здійснювати внутрішкільний контроль (моніторинг) за якістю навчання (іншими словами - роботою вчителя та успішністю учнів). Цей процес під час віддаленого навчання зовсім не регламентований, і тому директор (завуч) іноді вимагають у вчителя звіт за тиждень (відеозаписи занять, матеріали консультацій, виконані учнями завдання тощо). Інші «відвідують» заняття, отримавши медіадоступ до них разом із учнями. Правомірно це чи ні? Як такими видами контролю не зашкодити та не перевантажити вчителя, водночас забезпечивши ефективну управлінську діяльність? Як вихід – поширення та застосування напрацьованого практичного досвіду управління школою в умовах довгострокового карантину (інструкції, методичні рекомендації, положення тощо).
• Крок шостий. Викликає занепокоєння стан психічного та фізичного здоров’я не лише учнів та вчителів, але і батьків. За екраном смартфона, планшета, комп’ютера, телевізора наставники та їх вихованці не регламентовано проводили час (що в рази перевершувало офіційно встановлені вимоги щодо гігієни зору). Додайте сумнівну якість зображення на екранах різноманітних гаджетів – і маємо армію нових «очкариків» через незворотні втрати зору в дорослих та дітей. Психіка теж страждає: ізоляція від звичного формального та неформального оточення, незвичний режим дня, відсутність (обмеженість) особистого простору, одноманітність оточення, примусове зниження рухової активності, напруженість у спілкуванні між членами сім’ї тощо. Тому необхідно якнайшвидше розробити санітарно-гігієнічні правила дистанційної освіти.

У свою чергу Міністерство охорони здоров’я має невідкладно розпочати пропедевтику хронічних захворювань в освітній галузі для подальшого визначення шляхів їх уникнення (зменшення) в умовах режиму пандемії.

За умови покрокового вирішення зазначених проблем освітня реформа стане успішнішою навіть за умов неочікуваних глобальних викликів.

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 24.06.2020