Юрій Зайцев: про єдиний інформаційний ресурс освіти

Автор: Юрій Зайцев, керівник проекту «КУРС: Освіта».

Про наболіле.

Чому я вважаю створення єдиного інформаційного ресурсу освіти в державі шляхом інтеграції напрацювань існуючих рішень найкращим?

1. Досвід намагань розробити та впровадити подібний «Центральний ресурс» завжди закінчувалися крахом. На слуху «Відкритий світ» та НОЕП (т. з. Національна освітня електронна платформа). Гроші роздерибанені, нічого не зроблено.

2. ЄДЕБО не може виконати роль такого ресурсу, бо її «сфера відповідальності» чітко встановлена нормами закону «Про освіту».

3. На сьогодні в Україні в освіті діє більше декількох десятків якісних порталів, які вже вирішили потреби користувачів в окремих напрямках. Наприклад – у наданні сервісів електронних класних журналів, методичних питань, виданні навчальної літератури (включаючи електронні форми надання контенту), підготовці освітніх статистик, документообігу тощо.

4. Більшість користувачів (управлінців, вчителів та учнів) звикли до інструментів, з якими вони працюють. Більшість ресурсів за роки чи навіть десятки років роботи «відшліфовані» якщо не до бездоганності, то досягли досить високої якості. Відвідуваність багатьох сайтів освітнього спрямування сягає десятків тисяч юзерів на добу. Чи можливо їх «пересадити» на якийсь загальнонаціональний ресурс, а навіть якщо шляхом примусу і можливо, то чи доцільно?

5. Ресурси, які працюють в сфері освіти, мають бути акредитовані (як мінімум на рівні наявності КСЗІ). Кінець кінцем, з ними працюють діти. Якщо деінде вже почали пересилати «домашні завдання» через ФБ або Tik-Tok – це поганий «дзвіночок». Серйозні іноземні компанії, на кшалт Google та Microsoft, мають свої представництва в Україні, їм не буде важко отримати необхідні акредитаційні свідоцтва (якщо МОН їх запровадить) на використання своїх продуктів. Хто не схоче цього зробити – чи мають вони працювати на українському освітньому ринку? Українські розробники також мають це зробити. Врешті-решт з’явиться бачення, що ми маємо «для освіти» від українських та світових програмістів та в якій якості.

Мої пропозиції.

• «Запустити» робочу групу з 7 -10 фахівців (по 2-3 від «педагогів», тобто фахівців у цій сфері, ІТ-шників, «юристів» (експертів в нормативці), що опишуть існуючі потреби; проблеми, можливості та шляхи їх вирішення).
• Написати драфт «Бачення інтегрованої інформаційної системи в сфері освіти», де описати потреби, загальну архітектуру, сутності, що будуть в ній зберігатись, бізнес-логіку роботи з цими сутностями. Як результат – написати ТЗ з MVP, що дозволить запустити систему якщо не до 1 вересня, то хоч до Нового року. Паралельно писати загальне ТЗ на наступні 1-2-3 роки. Запуск модулів має відбуватися поетапно. На першому етапі – мінімальний функціонал та обсяг даних, що обробляються (зберігаються) з розумінням того, що він з часом буде розширюватись.
• У МОН створити відділ (групу) з 2-3 класних спеціалістів у сфері як педагогіки, так і інформаційних технологій, «вибивши» відповідні ставки у Мінфіну або ж переформатувавши штат якогось із директоратів. Такі люди в нас є, тільки поклич. Доручити їм кураторство проекту та загальну координацію дій.

Питання це давно назріло, і воно не «рассосется», бо роль ІТ, у тому числі в освіті, з часом буде лише зростати, і вирішувати це завдання все одно прийдеться.

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 29.04.2020