В. Круглов: чи може бути взірцем сінгапурська освіта?

Автор: Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок».

Чи може сінгапурська освітня система бути взірцем?

Нещодавно у Львові під час форуму видавців пройшла презентація книги Пак Ті Ина «Переймаючи досвід Сінгапуру. Сила парадоксів», що вийшла у видавництві «Ранок».

Чи може інша країна або територія перейняти досвід Сінгапуру? Може, навіть маючи зовсім інший масштаб.

У китайському прислів’ї говориться, що, хоча горобець і малий, у нього є всі органи. Будучи орлом чи горобцем, система повинна мати повний набір компонентів, і ці компоненти повинні працювати разом! Ось у чому Сінгапур сильний: освітня реформа відбувається на рівні системи, школи, класної кімнати й на рівні індивідуумів. Кожна частина системи інтегрована й інтенсивно взаємодіє з іншими частинами, щоб розвинути й запровадити узгоджений і стійкий план дій. Відносно легко знайти чудову школу в якійсь системі. Значно важче знайти чудову шкільну систему. Саме це Сінгапур постійно змінює, щоб стати чудовою системою шкіл для всіх, а не системою з деякими чудовими школами для небагатьох людей.

Я не став би називати сінгапурську освітню систему як таку взірцевою. Освітня система Сінгапуру не ідеальна. Громадянин іншої країни з більш ліберальною освітньою системою навряд чи буде в захваті від того, до чого доходять сінгапурські батьки, допомагаючи своїм дітям досягти успіху в школі. У порівнянні з багатьма іншими системами освітня система Сінгапуру все ще помітно спрямована згори вниз, орієнтована на екзамени, конкурентна й викликає стрес в учнів. У дошкільній і спеціалізованій освіті освітня система все ще намагається наздогнати системи в інших країнах, які досягли більшого прогресу в цих галузях.

Однак її відданість досконалому навчанню для всіх, довгострокове планування, обережне запровадження, узгодженість системи, професійний розвиток учителів і протистояння поглядам, які гальмують розвиток, мають надихати інші системи поміркувати над собою. Переймання досвіду від Сінгапуру не має на увазі передачу політики і практики. Так само як Сінгапур навчався в інших, спостереження за освітніми змінами в Сінгапурі може допомогти іншим системам поставити собі запитання щодо своїх уявлень і змінити певні переконання.

Дозвольте мені запропонувати кілька таких запитань, виходячи з досвіду Сінгапуру (звичайно, міркуйте над запитаннями, які доречні для вашої освітньої системи).

• Що, якби освіта могла розглядатися країною як інвестиція, а не витрати?
• Що, якби освітня реформа могла плануватися в довгостроковій перспективі й точно доводилася до логічного кінця, навіть попри зміни в політичному керівництві?
• Що, якби був спосіб співпраці для різних сторін, щоб досягти більшої узгодженості й синергії в політиці, практиці й підготовці в освітній системі?
• Що, якби країна була віддана ідеї створення якісної освіти, доступної для всіх, а не лише для декого?
• Що, якби вчителів розглядали як будівників держави, а не представників професії з низьким статусом?
• Що, якби освітня система виконувала обов’язок найму і професійного розвитку хороших учителів і шкільних керівників?
• Що, якби освітня реформа була спрямована на допомогу вчителям у покращенні викладання й залучення учнів до активного навчання, а не лише на структурні зміни?
• Що, якби вчителі та школи оцінювалися за їхньою цілісною професійною діяльністю з навчання й піклування про учнів, а не за оцінками, на які їхні учні складають тести?
• Що, якби суспільство було готове протистояти своїй культурі, щоб покращити національне прагнення до досконалої освіти?
• Що, якби освіта стала набагато більш позитивною й надихаючою для країни і її не критикували часто у ЗМІ та інших соціальних просторах?

Під час освітніх змін будь-яке втручання має свої переваги і наслідки. Жодна освітня реформа не може задовольнити кожного. Таким чином, будь-яка освітня реформа є суперечливим процесом. Він випробовує волю людей.

Завжди будуть присутні парадокси, які супроводжуються тертям. Результати покажуть, стосується реформа лише вигукування гасел або серйозно ставиться до боротьби за місію.

У першому випадку реформа скоро помре природною смертю. У другому випадку люди з’єднаються й будуть робити все можливе заради майбутнього покоління. Досвід Сінгапуру порушує найбільш фундаментальне запитання стосовно будь-якої освітньої реформи: чи вона реальна?

Детальніше про парадокси та мрії сінгапурських освітян у книзі Пак Ті Ина «Переймаючи досвід Сінгапуру. Сила парадоксів».

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 30.09.2019