Думаю. Нервую. Змінююсь. Без результатів. Радію розумним запитанням. Хвилююся за олімпіадників. Підвищую тон, а учням байдуже. Вислуховую на перерві （зовсім інші діти поза уроком）Знову 9 клас - нерви напружені. День закінчився. Додому. Таблетки. Перевірю зошити. Підготуюсь, проаналізую, подумаю. Я потрібна в школі？Не відчуваю. Вигоріло..А чи буде щось нове？Не знаю..Залишити цю роботу？Думаю.

Найстрашніше ТЕ, що влада, ДЕРЖАВА , НАВІТЬ, НЕ ПРАГНУТЬ визначити причини відтоку педагогічних кадрів, непопулярності вчительської професії. НЕ низька ЗАРПЛАТА є основною причиною, а СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА до вчителя. Вчитель живе у постійній напрузі, боязні. Поставиш "2"- винний, зробиш зауваження - винний. І не дай Бог,підвищити голос ! А як вчити? Зацікавити потрібно!!!! А як??? Коли нічого НЕ ЦІКАВО!!!! На одному з тренінгів прозвучало, що школа повинна задовольняти потреби дитини в розвитку . А якщо вони ВІДСУТНІ і не пов’язані з навчальною діяльністю? ТЕЖ ВИНОВАТИЙ! Потрібно формувати !!!! Навбридло бути цапом - відбувайлом!

Так і є. Чого одні тільки новини варті. Кожного разу, як тільки конфлікт у школі так всі від журналюги до чиновника МОН, не розібравшись достеменно в ситуації, вже поспішають затаврувати вчителя. А провести розслідування не треба? Яке ви маєте право таврувати вчителя, на всю країну, без проведеного розслідування? Тотальна зневага до вчителя, маніпуляції інформацією - це є один із цвяхів, який вбивають в труну освіти. Наслідки такої політики вже маємо. Гляньте хоча б скільки за покликом серця випускників вступають на навчання до педВНЗ. Мізер! Ще менше йдуть після вишу працювати в школу. А який "розумний" контингент абітурієнтів поповнює ряди студентів (таких самих "розумних") у педВНЗ! Низький та середній рівень навчальних досягень. Іноземну мову викладають ті, хто не знає іноземної, математику.... "Достойна" зміна, нічого не скажеш. Висновок один. Не буде поваги до освітян, не буде й освіти.

Багатьох ображає,що відмінили пенсію за вислугу років. Багатьом колегам залишалося 1 -2 роки... Емоційне вигоряння є... Працювати в школі стає все складніше емоційно.

У великих містах йдуть із школи, бо там є, куди піти. У маленьких містах вчителі зціпили зуби і працюють за 5-8 тисяч. Наскільки я знаю, в АТБ на касі заробляють стільки ж, якщо не більше.

Бажаю Вам успіхів. Вірю, що все складеться добре. За моєю спиною 32 роки роботи у школі. Кілька разів думала покинути. Один раз писала заяву за власним бажанням. Залишилась... Досягла всіх категорій і звань, реалізувала себе у різних конкурсах. Маю багатьох учнів-переможців. І що? Робити складніше з кожним роком. Учні без комплексів, батьки з постійними претензіями... Паперової роботи ніхто не відміняв. Суцільне вигорання... Ви молодець. Тримайтеся. Учпіхів!!!!

багато вчителів задумуються над цим питанням. Повірте, невдовзі не буде кому вчити наших дітей. Сумно, але ті хто йдуть, сміливі люди, їх крок вартий поваги.

це тільки початок, неповага з боку держави основна причина звільнення вчителів. Вона проявляється перш за все у розмірі заробітної плати і це стосується не тільки вчителів. Вже надто пізно щось змінити, високі зарплати не зупинять людей, які наважились покинути роботу, країну у пошуках кращого життя, це вже незворотній процес.

ПОГОДЖУЮСЯ ,що"життя - сувора реальність, де людина людині друг, товариш і вовк." А в школі - дитиноцентризм! Всі біля дитини, все для дитини і НЕ ДАЙ Боже,зобидити дитинку! ( в цьому я бачу відірваність школи від руального життя) Дійсно,з школи йдуть НЕ ТІЛЬКИ, що "не Ваше",а йдуть, бо не сила терпіти пресинг з сторони учнів та батьків, не сила терпіти відсутність результату своєї роботи, НЕ БАЖАННЯ дітей вчитися і т.д. А ще, йдуть від безсилля! І часто ідуть із школи кращі. А суспільству байдуже, воно продовжує звинувачувати школу, вчителів у всіх гріхах,фактично, займається ТРАВЛЕЮ.

Раз звільнилися- значить це не Ваше, і так чесніше, ніж багато років прикидатися, що ти на своєму місці. Але пристосуванців в освіті ще дуже багато і шкода від них велика. Тільки кого це турбує? Директора школи? Місцеву громаду? Вчителі такі, яке суспільство, а воно геть не ідеальне, якщо не сказати жорсткіше. І не треба хвилюватися хто прийде до школи викладати, все одно життя розставить свої "крапки" у судьбі кожного учня. Хвилюватися потрібно за наше деградуюче суспільство, яке продукує стільки духовного браку. І звідки візьметься висока моральність, коли ми більше зайняті матеріальним, ніж духовним? Чи зможе наша школа зробити дітей щасливими? Зможе, поки вони у школі. А далі буде сувора реальність, де людина людині друг, товариш і вовк.