Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.
Ось коментар до того, «...чому нинішня профільна освіта старшокласників – це фікція?» від випускника нашого ФТЛ Геннадія Меланіча, неодноразового переможця учнівських олімпіад всіх рівнів з фізики та географії, нині студента фізичного факультету університету ім. Т. Г. Шевченко.
Особисто у мене таке відчуття, що у цьому тексті ми маємо змогу вже зараз побачити аналітичну глибину рівня майбутнього міністра освіти дійсно європейської країни, якою має стати Україна теперішнього молодого покоління.
Одне лише ось ЦЕ чого ВАРТЕ: «Тому, на мою думку, дуже доцільно змінювати викладача для дитини (класу) кожен рік»!
Чого у нас бояться, як чорт ладана, всі педагогічні могикани, а натомість чи не всі уряди цивілізованих країн давно взяли як базовий педагогічно-освітній інструмент якості діяльності як учнів, так і педагогів.
Отже, Геннадій Меланіч:
«... Безперечно, концепція профільної освіти повинна бути скорегована, враховуючи досвід інших країн. Як на мене, дуже важливо на початковому етапі навчання розвивати дітей усібічно.
Навантаження з кожного предмету (починаючи математикою, українською мовою і закінчуючи малюванням) повинно бути однакове. У цьому випадку учень має значно більше шансів зробити правильний вибір своєї подальшої спеціальності, на яку буде орієнтуватися. Проте, я вважаю, є два моменти, яким треба приділити особливу увагу.
По-перше, я переконаний, враження дитини від предмету надзвичайно сильно залежать від викладача.
Учень із математичним складом розуму може запросто зацікавитись лінгвістикою, або ж навпаки - втратити інтерес навіть до математики. Як сказав Вінстон Черчилль: «I always like to learn but I sometimes don’t like to be taught».
Тому, на мою думку, дуже доцільно змінювати викладача для дитини (класу) кожен рік. В ідеалі - надати кожному учню можливість обрати вчителя, уроки (пари) якого він буде відвідувати. Я впевнений, цей крок справить значний вплив на навчання з психологічної точки зору.
Можна провести аналогію із торгівельними відносинами. Постачальники послуг (вони ж - вчителі) зацікавлені виготовити якнайкращу продукцію (знання). А покупці (вони ж - учні) задоволені, що можуть самостійно вибрати для себе найкращий варіант.
По-друге, я з власного досвіду знаю, наскільки важливо НАВЧИТИСЯ вчитися.
Вчитель може бути справжнім віртуозом своєї справи, а очі учня можуть палати від бажання вчитися. Однак навіть у цьому випадку навчання може бути позбавлене сенсу.
Наприклад, припустимо учню надзвичайно до вподоби предмет. Він, прийшовши додому, відразу накидується на додаткову літературу, не закріпивши на прикладах тих знань, які отримав у класі. Чи буде користь від таких дій? Може, і буде, у деяких, особливих, випадках. Проте, найбільш імовірно, знання просто забудуться.
Отже, українська освіта потребує не лише зміни кількості годин, виділених певним предметам. Вона потребує переосмислення поняття «якісна освіта», а також докорінних змін шляхів і методів надання цієї самої освіти та знань у цілому».
Закінчу від себе: цей пост від Геннадія є одним з прикладів, що пояснює причину ухиляння владного освітнього менеджменту від серйозних соціологічно-аналітичних досліджень думки учнів-лідерів із середовища старшокласників щодо шляхів та цілей реформування національної системи освіти. Нинішню владу наперед лякає сучасність поглядів старшокласників, яка апріорі кардинально не згодна з колишньою радянською освітньою моделлю.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 01.10.2018