Ігор Лікарчук: на шиї НУШ є три міцних зашморги

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Якось так склалося, що лише сьогодні, після складного для мене минулого тижня, зміг узагальнити та проаналізувати величезний масив інформації про початок утвердження НУШ, яку отримав із мережі, офіційних меседжів, від численних друзів і знайомих.

Вона надзвичайно різноманітна і суперечлива, але певні висновки зробити можна.

Висновок перший. Візьму на себе сміливість стверджувати, що відбувся успішно. Нагадаю, що це перша за всі роки Незалежності системна реформа освіти, яка розпочалася. Були програми, стратегії, концепції, але початку системних реформ не було. Сьогодні такий початок відбувся. Я не очікував шаленого успіху та переможних реляцій. Їх апріорі не може іще бути. Але початок є. І Слава Богу, що він є.

Другий висновок. На шиї НУШ є три міцних зашморги. Кожен із них в будь-який момент може реформу поховати, не давши їй вийти із стану ясельного віку. Або всі разом можуть затягнутися.

• Зашморг перший. Це безвідповідальне відношення до реформи, її нерозуміння, несприйняття і, навіть злочинна бездіяльність щодо її впровадження, дуже багатьох місцевих владних начальників. Більшості із них реформа освіти потрібна лише для власного піару та іще для якихось меркантильних цілей. Не більше і не менше. Іншими словами - багато місцевих вождів або її ігнорують, або забалакують. Не знаю, що із цим зашморгом зможе зробити МОН. Думаю, що нічого. Як і Уряд. Тому що в системі українського державного управління не притягують до відповідальності тих, хто не хоче робити реформи. І, якщо не будуть внесені законодавчі норми, які таку відповідальність встановлюють, той зашморг затягнеться дуже швидко й міцно.
• Другий зашморг - совєтська система управління освітою, яка практично залишилася незмінною навіть після прийняття Закону «Про освіту». Оті всі рай-, міськвідділи, управління та департаменти освіти продовжують висмоктувати останні живильні соки із системи, котра, можливо, й хоче працювати по-новому. Лише у незначній частині територій місцеве освітнє начальство підтримує і працює на НУШ, а не пасивно спостерігає (це в кращому випадку), чи не чинить відвертий або прихований супротив. Вони добре знають лише одне: якщо НУШ насправді утвердиться, то у новій системі їм місця не буде. Вони реально стануть не потрібними. А гра за виживання коштує дорого.
• І третій зашморг - ті директори шкіл, у яких совкова ідеологема управління закладом освіти залишилася живою і безсмертною. Їм НУШ також не потрібна. Бо ідеологія НУШ руйнує той «порядок» шкільного життя, у якому «единомыслие» і «послушание» - були основою всього. І головне, що НУШ вимагає нового вчителя. Такого, що не буде заглядати в рота директору чи інспектору, не буде тремтіти через відсутність поурочних планів чи «поганих» рейтингів, а буде вільним учителем, котрий вміє і зможе боротися за своє право бути вільним. Оцей директорський зашморг може затягнутися найсильніше. Бо на відміну від двох попередніх, він до шиї НУШ та учительської шиї - найближчий.

І кілька слів про третій висновок, котрий зроблений мною. Не потрібно у проблемах НУШ винуватими робити вчителя. Український вчитель є таким, яким він є. Плодом нашої системи підготовки вчителя і нашої системи управління освітою. Лише незначна кількість учителів захотіла стати іншими. Велика частина хоче, але не може. Або їй не дають. Багато імітують, що стали іншими, бо добре навчені мімікрії. Значна частина - і не хоче, і не може стати іншими. На жаль, система так і не запропонувала дієвих стимулів для того, щоб співвідношення між цими групами вчителів різко змінилося на користь перших. А тут іще тиснуть оті три зашморги, про які я писав вище...

Чи є вихід із цієї ситуації? Так, він є. І дуже простий. Три зашморги, про які я писав вище, мають бути розрубані. Назавжди. Тоді оця нова освітня машина буде їхати. За інших умов вона неминуче зупиниться.

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 10.09.2018