В. Громовий: МОНополія - це завжди шлях у нікуди

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Усе буде НУШ, якщо робити різноманітність і не давитись жабою…

Мало було дивних заяв чиновників про те, що вони не даватимуть наших грошей (грошей платників податків) для сектору «Альтернатива» в початковій школі. Так ніби ті, хто буде навчатись за іншими програмами, автоматично переходять в категорію: не діти нашої країни, а їх батьки стають нерезидентами і їх податки йдуть у Хвінляндію.

Уже почали виставляти у ФБ «дошки ганьби» із зазначенням прізвищ директорів шкіл, які «замість НУШ набирають перші класи на комерційні програми».

От як пояснити маніпуляторам і недолугим чиновникам, що з 1 вересня у нас «Усе буде НУШ» у початковій школі?!

Я веду мову про те, що всі програми (дві типові та вісім нетипових) відповідають новому Державному стандарту початкової освіти, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №87.

У п. 3. Цього документу зазначається: «Цей Державний стандарт є основою для розроблення закладами загальної середньої освіти освітніх програм. Освітні програми, що розробляються на основі типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження Державною службою якості освіти». Тому ті дві, так звані типові, не подавались, а вісім нетипових програм були подані на експертизу Державній службі якості освіти і успішно її пройшли.

За результатами аналізу цих освітніх програм на їх відповідність вимогам Державного стандарту початкової освіти, Державною службою якості освіти надано дозвіл на їх використання у закладах загальної середньої освіти, а саме:

• «Освітня програма для 1-2 класу за системою розвивального навчання Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова та ін.» (автори І. П. Старагіна, Г.М. Захарова, Г.В. Жемчужкіна, К.І. Пінсон, О.А. Перепелиця, Н. П. Сосницька);
• «Освітня програма для 1-2 класів закладів загальної середньої освіти «Інтелект України» (автор І.В. Гавриш);
• «Освітня програма для 1-2-х класів початкової школи за педагогічною технологією «Росток» (автор Т.О. Пушкарьова);
• «Освітня програма «Початкова школа: освіта для життя» (авторський колектив Київського університету імені Бориса Грінченка, науковий керівник В.О. Огневʹюк);
• «Освітня програма «На крилах успіху» для учнів 1-2-х класів закладів загальної середньої освіти» (Інститут педагогіки Національної академії педагогічник наук, науковий керівник А. Д. Цимбалару);
• «Освітня програма першого циклу початкової освіти за вальдорфською педагогікою (Асоціація вальдорфських ініціатив в Україні, автори Д.Ю. Косенко та О.І. Мезенцева);
• «Освітня програма для 1-2-х класів закладів загальної середньої освіти за системою розвивального навчання (Центр психології і методики розвивального навчання, автори С. В. Ломакович, Л.І. Тимченко, С. О. Жукова, О.М. Кондратюк);
• «Освітня програма для 1-2-х класів «Світ, в якому я живу» (Видавництво «Навчальна книга-Богдан», керівник професор С.І. Якименко).

Чому я про це кажу?

Я не є дистриб'ютором цих нетипових чи тих типових програм, не знаю особисто їх розробників, не «в долі» і не є фахівцем з початкової освіти, тому аж ніяк не маю морального права висловлюватись щодо їх якості (час покаже, яка з них ефективніша).

Але я знаю, що будь-яка система розвивається лише тоді, коли діє принцип необхідної різноманітності. МОНополія - це завжди шлях у нікуди. Тільки свобода вибору, вільна конкуренція і рівні умови для всіх допоможуть створити справді нову українську школу. Тільки пошук союзників, тільки взаємна підтримка, тільки партнерство допоможе збудувати щось нове. Конфронтаційний підхід - шлях у нікуди.

Я добре знаю закономірності розвитку системи освіти й чудово розумію катастрофічні наслідки лівацтва та дикого популізму в освіті.

Звісно, будь-яка інтелектуальна праця має гідно оплачуватись, тож не треба давитись жабою, якщо автори цих програм зможуть заробити якусь копійку на робочих зошитах чи на інших формах підтримки впровадження свого інтелектуального продукту.

Якщо хтось думає, що керівники творчих колективів та реальні автори програм та підручників за типовими програмами, розробляли їх суто на громадських засадах у вільний від роботи час, він глибоко помиляється.

І було б вкрай дивно, якщо б так трапилось, бо що там кажуть про безкоштовний сир?

І останнє, насправді чи буде все у нас НУШ, ми побачимо років через десять. Час покаже, і які програми дозволяють найкраще реалізувати, задекларовані новим стандартом завдання, і які люди розглядають реформування шкільної освіти як справу життя, а не як виключно піар- чи комерційний проект.

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 13.06.2018