І. Лікарчук: коментар стосовно аудіювання під час ЗНО

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Мене продовжують «діставати» проханнями дати коментар стосовно аудіювання під час цьогорічного ЗНО з англійської мови.

Дуже не хочу коментувати все, що стосується ЗНО, але втекти на край світу не можу. Найчастіше просять дати відповідь на питання: «А що зробили б Ви у цій ситуації?» Хочу відповісти всім відразу й цим на моїх коментарях поставити крапку.

• По-перше. Я б зробив усе можливе, щоб подібної ситуації уникнути. Мене на неї штовхали іще в 2014 році, але це були марні зусилля. Бо й тоді, й зараз переконаний, що потрібно було провести централізовану закупівлю сертифікованого звуковідтворювального обладнання в одного виробника. Щоб створити всім однакові умови. У 2014 р. на таку закупівлю коштів не було. У 2018 коштів було вдосталь. Якщо не помиляюся, то це більше 17 млн. грн;
• По-друге. Якщо сталося те, що сталося, то я від імені УЦОЯО публічно попросив би вибачення у абітурієнтів, їхніх батьків, педагогів. А не шукав би серед них винуватих типу: «погано готові до ЗНО, бо не чули живих британця чи канадійця...»;
• По-третє. Потрібно визнати, що ця ситуація стала результатом неефективного менеджменту у системі УЦОЯО на всіх рівнях. Бо кошти на проведення аудіювання були (чималі), політична воля й підтримка керівників МОН була (велика та постійна), час для здійснення всіх організаційних та управлінських заходів також був (достатній час). Тож керівники УЦОЯО й деяких РЦОЯО мали б після цього скандалу подати у відставку. Це було б справедливо, доцільно, цивілізовано. Тримання за крісло - не ознака мудрості й сили керівника. Це ознака іншого. Між іншим, хочу нагадати, що після того, коли у 2015 році мене та мою команду звинуватили у серйозних правопорушеннях у системі ЗНО, я та один заступник добровільно подали у відставку. І хоч наша вина до сьогодні не доведена в суді, вважаю, що тоді наше рішення про відставку було правильним і цивілізованим.
• По-четверте. Для вивчення та аналізу ситуації я б негайно створив комісію із незалежних аудиторів для того, щоб вони дали відповідь на питання: «Чому так сталося?» І не лише тому, що для всіх абітурієнтів не були створені однакові умови для проходження оцінювання, а й тому, що на це аудіювання затрачені великі бюджетні кошти. Суспільство повинне знати, чи ефективно вони використані?
• По-пяте. Що робити тепер? Я б відмовився від ідеї допустити до додаткової сесії лише тих абітурієнтів, які написали апеляцію на процедуру. Хоча б тому, що: а) у багатьох випадках таку апеляцію у них не прийняли. І я про це знаю; б) явище було настільки масовим, що абітурієнти та й організатори фактично розгубилися і не знали, що робити, і тому апеляцію не писали; в) процедура подання апеляції в пункті тестування є дуже недосконалою і формальною. Вона застаріла і малоефектитвна. Але з іншого боку, допустити всіх на додаткову сесію також не можна. Бо це знову буде неефективне і, можливо, нецільове витрачання бюджетних коштів. Тож я б терміново шукав джерела позабюджетного фінансування для проведення спецсесії. Хоч її ефективність, як і додаткової сесії, є достатньо примарною: звуковідтворювальна апаратура у більшості аудиторій залишилася та сама. Й тексти, начитані «носіями», тієї ж якості. Між іншим, у чинній шкільній програмі з англійської мови я так і не побачив вимоги, що під час аудіювання повинні використовуватися тексти, начитані «носіями».

Складненька ситуація.

P.S. Моя пропозиція про спецсесію не є ідеальною. Більше того, вона є швидше поганою, аніж гарною. Але я недарма написав «складненька ситуація», бо традиційних шляхів виходу із неї немає. У куток загнані всі...

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 07.06.2018