Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.
Очевидною є офіційна робоча місія методкабінетів у системі загальної середньої освіти. Методисти отримують зарплату для того, щоб допомагали вчителям запрацювати щораз більш ефективніше та на більш сучасному рівні вимог.
Неочевидним чомусь стало те, що допомагати вони мають власними «руками та головою», а не перевірками вчителів чи нав’язуванням проведення показових уроків одними вчителями для повчання інших. Не питаючи останніх, чи саме цього вони потребують. Вже не кажучи про недопустимість втягування вчителів у «пащу бюрократозавра».
Чим методисти могли б допомогти вчителям?
По-перше, запровадити розклад власних індивідуально-групових консультацій задля допомоги у питаннях чи вправах зі змісту ЗНО попередніх років чи з інших особистих проблем вчителів-практиків.
По-друге, що є зараз ще більш актуальним – розробити учнівські завдання новітні, тобто компетентісно-, творчо-, проектно-, інтегровано-спрямовані, щоб вчителі-практики мали з чого вибирати, дивлячись з потреб програмної теми та вікового рівня своїх учнів. І чим більше та різних їх буде, тим краще для вчителів, їхніх учнів та системи освіти загалом.
Адже є більш ніж очевидним, що для розробки такої бази завдань:
У той же час, у методиста для цієї роботи є все – вища категорія, звання «Вчитель-методист», солідний стаж практичної роботи у школі і, головне, - постійний з року в рік робочий час та заробітна платня.
Чому не роблять?
А організатори його діяльності, що оплачується за кошти громади, НЕ СТАВЛЯТЬ такого робочого завдання!
ЧОМУ?
Питання передбачає спершу відповіді на інше питання: «А кому, власне, його адресувати?»
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 21.02.2018