Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.
Проблема
Дуже часто ми стає свідками наступної ситуації.
- Скажи, що відбувається?
- Зараз я тобі все поясню.
- Не треба нічого мені пояснювати. Я сам можу пояснити, що завгодно. Ти мені просто скажи, ЩО та з КИМ сталося.
Ми, пересічні люди, які далекі від центрів прийняття рішень, чи не найбільше переймаємося проблемою ПРАВДИ життя. Недарма, бо з цим у нашій українській суспільно-політичній традиції складно.
Навіть під час футбольного матчу наші «коментатори» замість сипати прізвищами гравців, котрі найчастіше діють у нас перед очима у вигляді маленьких фігурок, чи не весь час розповідають про що завгодно, але не виконує своєї прямої функції – прямо коментувати конкретні епізоди матчу.
В інших сферах ще гірше.
Освіта
До людини, котра має що людям повідомити, завдяки цій соціальній електронній мережі дослуховуються тисячі, а подеколи й мільйони (мова про тих, хто вільно володіє англійською) колег та беруть її професійні знання до дії сотні педагогічних колективів.
Цей локомотив правди життя є найбільш продуктивним, бо кожен творчо-конструктивний чи аналітично-критичний автор фейсбучного посту має широку підтримку тих, хто внутрішньо поділяє його думки чи інформацію.
Ефективність цієї «машини» досить низька, бо охоплює від десятків до кількох сотень осіб, серед яких більшість не поділяє думок та інформації спікерів засідання, адже наживо знає, що чи не кожен з них думає одне, говорить друге, а робить третє.
Тут з ефективністю може бути помітно краще, ніж у результаті стандартних для нас засідань. А може й не бути, бо на цих креативно-нестандартних зустрічах непересічних спікерів з небайдужими щодо своєї справи освітянами панує атмосфера кайфу. А потім наступає звична домашня рутина, і далеко не кожен отримує можливості, сприятливі для реалізації свого нового піднесеного стану у новоякісне перетворення.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 19.07.2017