В. Мисан: про удосконалення курсової перепідготовки

Автор: Віктор Мисан, кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений учитель України.

Етюд №6

Кожен рік посилаємо близько 20 чоловік на курси до обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Чи змінилося щось у цій ланці за минулий рік?

Сказати, що ОІППО докорінно оновили систему курсової перепідготовки, було б перебільшенням, але нове приходить і до цієї ланки. Можливо, ці зміни не такі динамічні і всеосяжні, як нам би хотілося, але вони помітні.

Цього року в інституті відмінили курсову перепідготовку за індивідуальним планом. Думаю, що це на краще, оскільки не є секретом той факт, що насправді індивідуального плану ніколи не існувало. Педагоги просилися на індивідуальний план у силу різних об’єктивних причин: не було ким замінити уроки, за сімейними обставинами, перевірка закладу тощо. Замість курсових робіт запровадили захист навчальних проектів. Не цікавився, чи зазнали корегування навчальні плани. Навіть мене цього року запросили почитати курсантам. Читав. Які враження?

Враження різні. І загалом вони обумовлені контингентом, який проходив курси. Саме спілкування з вчителями і власні спостереження та практика дозволяють сформулювати окремі пропозиції щодо удосконалення курсової перепідготовки.

• По-перше, перепідготовка має бути диференційованою. Її не варто одночасно проводити з різним категоріями учителів. Педагоги, що попрацювали 5, 6 років, мають зовсім інші освітні інтереси ніж ті, хто працює 10 років. Я вже не говорю про учителів, педагогічний стаж яких сягнув понад 20 років. Якщо в ОІППО виникають труднощі з комплектуванням таких диференційованих груп, то потрібно запроваджувати внутрішньогруповий поділ, щоб не читати всім одне й теж і не відпрацьовувати однакові практичні вміння. Звичайно, що це вимагатиме додаткових годин і коштів.
• По-друге, курсова перепідготовка мала б бути максимально індивідуальною і враховувати запити слухачів, їх освітні потреби. Очевидно, варто знайомити слухачів на початку курсів із переліком дисциплін, тем, проблем, лектурою і дати можливість їм самостійно відібрати у межах певної кількості годин, що і кого б вони хотіли почути, з ким і де попрацювати, які практичні завдання виконати. У нас же виходить так: читають всім одне й теж саме, а деякі курсанти зустрічають колишніх лекторів з тими текстами і положеннями, які вони слухали на попередніх курсах.
• По-третє, вважаю, що курсова перепідготовка мала б включати систему спецсемінарів, на яких учителі відпрацьовували освітні технології, методики, знайомилися з авторськими моделями навчання та школами. Наприклад, «Методика використання писемних джерел на різних типах уроків історії», «Схемо-знакове навчання історії», «Особливості контролю за різними видами діяльності та їх оцінювання» тощо.
• По-четверте, варто відкоригувати положення про обов’язковість курсової перепідготовки 1 раз в 5 років і її зміст. На сьогодні фактично як перепідготовку зараховують: курси (різні форми) ОІППО, курси при ВНЗ, стажування, захист дисертації, присвоєння вченого звання. Чому б педагогам, які мають власні напрацювання, не зараховувати як різновид курсів підготовку і випуск навчально-методичної літератури (різного роду авторських посібників з досвіду роботи)? Для чого їм дарма витрачати час в аудиторіях і слухати те, що вони знають? Чи не краще у цей час узагальнити власні напрацювання, отримати консультації у фахівців і підготувати навчальний посібник?
• По-п’яте, чимало ОІППО запроваджують «вхідне» і «вихідне» тестування слухачів. Думаю, що воно віджило себе і ніякої користі не приносить. До того ж результати цього тестування не аналізуються, із курсантами не обговорюються, а якщо його використовують, то швидше всього самі працівники інститутів, щоб проілюструвати важливість курсової перепідготовки: дивіться, що мали на «вході» і якою ефективною виявилася перепідготовка, про що свідчать результати на «виході».

А взагалі при організації якісної професійної освіти у педагогічних вишах потреба у будь-якій курсовій перепідготовці мала б зникнути. Чому? Ефективною і найкращою формою перепідготовки є самоосвіта. А для цього ОІППО зовсім не потрібні. Для цього варто отримати гарну фахову освіту і виробити вміння постійно самоудосконалюватися.

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 13.07.2017