Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Повернуся до теми про «вчителів із народу».
Переконаний, що поява цієї ідеї зумовлена щонайменше кількома чинниками.
Саме тому я не втомлююся говорити про необхідність обов'язкової, а не вибіркової сертифікації та ліцензування педагогічної діяльності. Ліцензія має надавати право її здійснювати. Диплом повинен бути обов'язковою умовою для її отримання. Між іншим, навіть у Росії із 1 січня запроваджене таке ліцензування.
Ідея залучення «вчителів із народу» свідчить про глибоку освітню кризу та неспроможність чиновників її вирішити з допомогою сучасних механізмів.
Тому й вдаються до якихось ерзац-дій, заграючи з громадськістю та суспільною думкою.
Що робити? Якби я був міністром (не дай Бог), то зробив би таке:
1. На два роки припинити набір в педуніверситети на педагогічні спеціальності. Немає потреби викидати на помийницю бюджетні кошти. За два роки докорінно перебудувати систему вищої педагогічної освіти... Через два роки розподіл держзамовлення між педунверситетеми здійснювати лише на засадах відкритого й прозорого тендеру з чітко визначеними вимогами до підготовки випускників.
2. МОН має зайнятися створенням ринку педагогічної праці.
3. Запровадження обов'язкової сертифікації та ліцензування педагогічної діяльності.
4. Глибока реорганізація педагогічної науки шляхом позбавлення НАПН бюджетного фінансування й перехід до оплати за рахунок бюджету конкретних наукових розробок за замовленням держави або впроваджених к практику. Можу деталізувати кожен із запропонованих шляхів вирішення проблеми.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 16.02.2017