Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Сьогодні в освіті маємо дві профспілки: офіційна (пострадянська) та незалежна.
Із офіційної профспілки я вийшов іще у 2004 році. Ніколи про те не жалкував. На мою думку, сьогоднішня офіційна профспілка ніякої користі для освітньої системи не несе.
Ритуальні функції, котрі вона виконує, давно стали дисфункціональними. Якби наші вчителі, у котрих централізовано (!!!!) відраховують членські внески на утримання профспілкових чиновників, відмовилися б від їхньої сплати, то уже давно цієї профспілки не було б.
Більше того, знаю величезну кількість випадків, коли офіційні профспілки на місцях стають кишеньковими профспілками для місцевих чиновників і захищають їхні інтереси, а не інтереси рядових учителів.
Щодо незалежної профспілки, то на перших порах її існування я був достатньо оптимістично налаштований до неї. Але кілька днів тому спробував знайти хоча б її сайт. Не знайшов. Жодної інформації про її реальні дії не маю.
Тож вести мову про якісь справжні реалії профспілкової діяльності в освіті сьогодні - це переливати із пустого в порожнє, або славити профспілкових чиновників офіційної профспілки.
Учитель залишився беззахисним.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 01.02.2017