Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Мені скоро буде соромно за те, що мав відношення до впровадження ЗНО. Бо, виявляється, деякі освітні керманичі, за мовчазної згоди МОН, «досліджують» результати ЗНО і на основі їх роблять висновок про якість освітньої діяльності конкретного закладу. Більше того, на основі таких безграмотних «досліджень» приймають якісь рішення про закриття шкіл, укрупнення мережі й т.д.
Я розумію, що МОН та його численні інституції не здатні чи не хочуть розробити та затвердити об’єктивні індикатори функціонування освітньої системи. Я розумію, що місцевим чиновникам набагато легше взяти результати ЗНО й танцювати з ними скажені танці на могилі української освіти, аніж реально допомагати школам виживати. Я розумію, що опорні школи потрібно було створювати для того, щоб скоротити видатки на освіту...
Але до чого тут ЗНО?
Метою його запровадження НІКОЛИ не була оцінка якості освітньої діяльності школи чи вчителя. Для того є зовсім інші методики та технології.
І ще одне. У статті наводяться слова шанованої мною пані міністра Лілії , що «діти із села мають в 10 разів менше шанси скласти успішно тестування з іноземної мови». Можу аргументовано заперечити. Якби сільські діти могли фізично і матеріально отримати послуги хороших репетиторів, то вони б мали у 10 разів кращі шанси скласти тестування з іноземної мови. На жаль, вони цього не мають.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 08.12.2016