https://osvita.ua/blogs/52536/

Володимир Бєлий: чи досягло дна лицемірство в освіті?

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

СПИСУВАННЯ

Пан Сергій Клепко (не пишу звідки та хто, бо люди з освіти його і так добре знають) ще за шкільних часів мав добрячу «клепку» у голові, а тому свій портфель до школи не носив. Хоча в школі, тоді ще радянській, він завжди був з ним. Просто дівчатка з його класу, що гарно вчилися, не давали списувати, а він давав. Відтак однокласники вичікували, коли він вийде з дому, підбігали, брали портфель і щосили мчали до школи, щоб списати домашні завдання.

Така практика була й досі є повсюдною, а осмислення її згубності для долі всієї нації не сягнуло вище рівня отих прихильників «навчатися» з допомогою списування.

Чому так?
- А тому, що «списунам» за те нічого такого, що б впливало на їх суспільний статус як не було за радянських часів, так немає й донині. На відміну до порядків, наприклад, як нещодавно взнав, у Польщі, які там існували ще за часів польського соціалізму - списування не проходить.

До речі, відтак стає зрозумілим, чому тим же полякам вдалося успішно реформувати своє суспільне буття на краще, ніж те було за соціалізму, а нам досі ніяк не вдається: якщо дозволяється «халява» та шахраювати в освіті, то не чекайте, що в інших сегментах суспільної діяльності буде порядність.

Зрозуміло, пан, тоді ще учень, Сергій у свої шкільні роки не став би так «сприяти» у навчанні своїм однокласникам, ЯКБИ знав, що тим точно буде непереливки. І мова не лише про «прочухан» від вчителя чи директора, а про суспільно значимі системні санкції, ігнорування яких призводило б до оргвисновків щодо самих вчителів та керівництва закладом.

Саме останнє й зводить нанівець практику учнівського/студентського/аспірантського списування за кордоном. Існування високого рівня порядності у закордонних системах освіти є не просто результатом кращого виховання як процесу закликів та повчань, він має прагматичний правовий базис – чіткі оргсанкції до порушників.

МЕНЕДЖМЕНТ

Існує у науці такий метод як уявний експеримент.

Давайте уявимо, що вищий освітній менеджмент країни запрошує на селекторну відео-нараду, що буде потім викладена на «ютубі», керівників закладів освіти - ректорів, директорів, завідуючих та широке коло журналістів і представників громадськості.

Регламент наради виділяє не більше півгодини для:

ОПІР

Чи зможуть керівники освітніх закладів прямо під час наради відкрито заявити, що менеджмент ставить їм некоректне завдання?
- Звісно, що ні, бо ж хто наважиться прилюдно показати, що дотримується насправді протилежних цінностей.

Зрозуміло, що дехто з ректорів спробує спрямовувати розмову в інше русло, щоб її просто забалакати чи знівелювати у значимості, але тому легко заради: регламент зустрічі не передбачає її перетворення з формату завдання на довільне обговорення.

ДНО

У плані проблеми якості освіти ми його поки не сягнули, бо гіпотетично лишається можливість від уявного експерименту/закликів/ декларативних «кодексів академпорядності» перейти до реального системного дійства – блокування освітнім менеджментом спроб до списуванням здобувачами освіти засобами суспільно значимих для особи оргсанкцій.

Якщо такого не станеться, то час досягнення «дна» саме й наступить. Тоді постане ситуація, подібна до тієї, яку отримала Україна у військовій сфері – багато генералів, але ніякої здатності зупинити ворога на своїх кордонах. Для освіти оте «дно» матиме подібний вигляд – багато освітян, але брак освіченості та вихованості, здатної не довести справи, навіть у сфері державної безпеки, до стану національної катастрофи. І так буде лишатися чи не у кожному сегменті суспільно-економічних відносин нації – без якісної освіти якісного буття у мільйонів громадян не буває.

Оригінал

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 18.10.2016