Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.
Нам потрібен не тюнінг системи, а нові результати ...
РІШЕННЯ УРЯДОВОГО ОРГАНУ: «Ви мене почули?»
ПЕДАГОГИ: - Почули – почули.
– А чому ж не робите? Та ну тебе!
(про ТЕМАТИЧНЕ оцінювання та КЛАСНІ журнали)
Достатньо давно МОН видав розпорядження про перехід на тематичне оцінювання учнів, у якому було зазначено, що віднині можна не перейматись виставленням у класних журналах фрагментарно-епізодичних оцінок. Натомість там мають обов’язково стояти оцінки ТЕМАТИЧНІ.
За притомного стану свідомості не складно зрозуміти, що тематичне оцінювання:
Що ж такий перехід мав означати на практиці?
По-перше, потребу у напрацюваннях матеріалу до оцінювання системно-комплексного формату, додаткові консультації, щоб учні ж не підвели під час тематичної атестаційної роботи, яка апріорі має бути у повноцінному за обсягом ТЕМАТИЧНОМУ форматі. Ще простіше – час на перевірки знань замінити більшими обсягами тренувально-навчальної підготовки учнів під прямим супроводом вчителя. Ще більш простіше – мати змогу працювати над програмою не лише завдяки фронтальній демонстрації зразків виконання завдань самим вчителем чи учнем, викликаним до дошки (інші учні у цей час копіюють представлене), а, головне, надати учням умови до того, щоб тут, у класі, повпражнятися маючи щомиті можливість звернутися по допомогу чи то до вчителя, чи то до товаришів по класу (педагогіка співпраці у дії).
По-друге, обов’язок дотримуватися принципу оцінювання за повноцінну ТЕМУ ПРОГРАМИ, а не за теми окремих уроків, на які випадає 1-2 години.
Що ж вийшло на практиці?
А вийшло так, що не лише більшість вчителів, а й більшість методистів та укладачів програм/підручників/робочих зошитів так і залишилися на принципах фрагментарного оцінювання, бо якби тематичну просто виводили як середню з епізодичних оцінок, що «набігали» за теми.
Відтак у країні досі панує фейкове тематичне оцінювання школярів, тобто замість переваг справжнього система не пішла далі його імітації.
Чи можна цьому зарадити системно, тобто нормо-формуючими засобами?
- Можна, при чому не тільки дуже легко, а ще й значно зменшити рівень витрат у сегменті забезпечення документосупроводу роботи школи.
Мова про кардинальну відмову від паперових класних журналів старого радянського формату на користь якби подібних до «амбарних» книг (французька система освіти), у яких вчителі проставляють лише підсумкові за триместри (семестри) оцінки на підставі повноцінних тематичних робіт учнів, котрі з усіх предметів зберігаються протягом року в адміністрації.
Так виключається можливість шахраювати заднім числом, бо тематичні не переписуються. Завдання учня на наступній темі показати, що рівень його компетентності не «завис», а почав зростати. А головне, так у системі не буває багато оцінок, що заради оцінок, а натомість з’являється багато часу підготовчої роботи до тематичної атестації, котра у свою чергу апріорі виключає атестацію за кожну окрему тему, а за своєю СУТНІСТЮ зіткана з усіх тем ВЕЛИКОГО комплексно-цільового БЛОКУ.
Мета тематичного оцінювання (ТО) не у тім, щоб забезпечувати знання з усіх тем, бо таке апріорі не є можливим, адже, навіть у медалістів, дуже швидко вивітрюється з голови більша частина знанієвого масиву, вже не кажучи про середньостатистичного учня.
Мета ТО у тім, щоб через комплексні підходи формувати в учнів навики осмисленого застосування найбільш фундаментальні програмні позиції в умовах повної незалежності від сторонніх джерел інформації (на тематичне оцінювання, де вчителі не закривають очі на списування не винесеш різну «мілкотню»).
Такий підхід автоматично готує учня/абітурієнта/студента потім успішно працювати над завданнями, коли є доступ до відкритих джерел інформації та її живих носіїв - консультантів/коучів/інструкцій/законів/тощо.
Певен, що уважний читач зрозумів: щоб було у нас дійсно лише ТЕМАТИЧНЕ оцінювання системно треба прибрати з рук вчителів клітинки на кожен урок у КЛАСНОМУ журналі.
А давайте їх спитаємо – вони за чи проти? А директори та завучі? А методисти? А працівники департаменту загальної середньої освіти МОН? А батьки? А школярі?
Уявіть, а у сотнях країн світу ці питання взагалі давно не існують як такі, що варті уваги.
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 23.08.2016